Конкурентне право ЄС: Як Суд Європейського Союзу бореться з узгодженими практиками та обміном інформацією в банківському секторі

Конкурентне право

Уявіть ринок, де компанії, замість запеклої боротьби за клієнтів, обмінюються ключовою інформацією, яка дозволяє їм "передбачати" дії конкурентів. Здавалося б, дрібниця, але саме такі, на перший погляд, невинні "пошепки" можуть підірвати ринкову конкуренцію та завдати шкоди споживачам. Нещодавнє рішення Суду Європейського Союзу (СЄС) у справі за участю португальських банків наочно демонструє, як антимонопольне законодавство та регулятор борються з подібними прихованими домовленостями. Ця справа є важливим прикладом застосування конкурентного права ЄС у боротьбі проти узгоджених практик.

Що саме обговорювалося між банками?

Справа стосувалася конфіденційного щомісячного обміну інформацією між шістьма найбільшими португальськими банками. Ці банки контролювали значну частину ринку – 83% активів. Обмін інформацією тривав з 2002 по 2013 рік і стосувався таких чутливих даних:

• Кредитні спреди: Різниця між ставкою для клієнта та ставкою рефінансування банку.

• Змінні ризику: Критерії, які банки використовували для оцінки клієнтів.

• Обсяги кредитування: Деталізовані дані по кожному банку.

Цей обмін був конфіденційним і не вимагався регулятором. Фактично, це була спроба свідомо замінити ризики конкуренції практичною співпрацею.

legal.lviv.ua - адвокати у Львові

Чому це може шкодити ринковій конкуренції та споживачам?

Конкурентне право ЄС, зокрема стаття 101 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), забороняє узгоджені практики, які мають на меті або наслідком запобігання, обмеження чи спотворення ринкової конкуренції. Узгоджена практика – це форма координації між компаніями, яка, не призводячи до формальної угоди, свідомо замінює ризики конкуренції практичною співпрацею. Вона передбачає прямий або непрямий контакт між підприємствами, спрямований на вплив на ринкову поведінку або розкриття намірів, створюючи таким чином ненормальні умови конкуренції.

Обмін стратегічною інформацією (особливо про майбутні кредитні спреди та обсяги кредитування) зменшував невизначеність на ринку, дозволяючи банкам передбачати дії конкурентів і узгоджувати свою цінову політику. На висококонцентрованому ринку (олігополії), де домінує невелика кількість великих гравців, такий обмін інформацією значно підвищує ризик змови. Кожен банк має самостійно визначати свою стратегію, а не покладатися на інформацію від конкурентів, оскільки це підриває незалежність учасників ринку.

Наслідки для споживачів: Прямим наслідком такого обміну стратегічною інформацією, що призводить до координації цін, є те, що споживачі змушені платити вищі ціни за банківські послуги, зокрема за кредити (іпотечні, споживчі тощо). Замість того, щоб конкурувати за клієнтів, пропонуючи нижчі кредитні спреди, банки можуть підтримувати їх на узгодженому рівні, що безпосередньо погіршує фінансовий добробут споживачів. Це також обмежує вибір та може призвести до відсутності інновацій на ринку, оскільки банки мають менше стимулів для покращення умов обслуговування або розробки нових продуктів за відсутності справжньої конкуренції. Конкурентне право ЄС спрямоване на запобігання практикам, які шкодять споживачам.

Як Суд визначив «обмеження за об'єктом»?

Суд Європейського Союзу визнав обмін інформацією "обмеженням конкуренції за об'єктом" (restriction by object). Це означає, що певні дії за своєю природою настільки шкідливі для конкуренції, що їх можна забороняти без необхідності доводити їхні фактичні антиконкурентні наслідки.

Для такої кваліфікації Суд Європейського Союзу враховував:

• Зміст угоди/узгоджених дій: Чи стосується це ключових параметрів конкуренції (як-от майбутні ціни або їх складові, такі як кредитні спреди).

• Економічний та правовий контекст: Структура ринку (наприклад, висока концентрація, як у португальському банківському секторі, де 6 найбільших банків контролювали 83% активів) та бар'єри для входу.

• Мету дій: Навіть якщо суб'єктивно не було прямого наміру обмежити конкуренцію, Суд оцінює її об'єктивний характер.

СЄС підкреслив, що будь-який обмін інформацією про майбутні ціни або їх складові є антиконкурентним за своєю природою. Конфіденційність інформації (якщо дані не є загальнодоступними) також посилює її антиконкурентний характер. Навіть якщо обмін інформацією був нечастим (наприклад, 1-2 рази на рік), це не виключає його антиконкурентного характеру.

Практичні приклади та наслідки застосування антимонопольного законодавства:

Рішення Суду Європейського Союзу у цій справі є важливим прецедентом, який посилює підхід до боротьби з картельними практиками, особливо в таких чутливих секторах, як банківський сектор. Еволюція юриспруденції СЄС свідчить про його прагнення охоплювати дедалі більш витончені форми змови, які не залишають явних "слідів" чи не призводять до ідеально паралельної поведінки.

Приклади застосування та наслідків:

• Справа португальських банків: Яскравим практичним прикладом є дії шести португальських банків, які з 2002 по 2013 рік щомісячно обмінювалися конфіденційними даними про кредитні спреди, змінні ризику та обсяги кредитування. Цей обмін був визнаний узгодженою практикою, оскільки він сприяв координації цін на висококонцентрованому ринку, що прямо шкодило споживачам через потенційно вищі вартості кредитів.

• Штрафи та приватні позови: За порушення конкурентного права ЄС, включаючи узгоджені практики, на компанії можуть бути накладені значні штрафи, що сягають до 10% їхнього загального світового обороту. Наприклад, компанія Valve та п'ять видавців були оштрафовані за практику гео-блокування, що є іншим прикладом антиконкурентної поведінки. Окрім публічного застосування, конкурентне право ЄС дозволяє приватне застосування, де фізичні та юридичні особи, які постраждали від такої поведінки, можуть подавати позови до національних судів для стягнення збитків, включаючи фактичні збитки та упущену вигоду, а також відсотки. Цей механізм забезпечує повну компенсацію за понесену шкоду.

Для бізнесу це означає, що відсутність формальної угоди не гарантує імунітету. Компанії повинні бути надзвичайно обережними щодо будь-яких контактів або обміну інформацією з конкурентами, навіть тих, що здаються нешкідливими, оскільки вони можуть бути інтерпретовані як узгоджена практика, якщо вони зменшують конкурентну невизначеність. Це вимагає впровадження надійних внутрішніх програм комплаєнсу та постійного навчання співробітників, щоб уникнути як значних штрафів, так і репутаційних втрат.

Конкурентне право ЄС: Висновок

Таким чином, рішення Суду Європейського Союзу у цій справі є важливим прецедентом, який підтверджує суворий підхід до обміну стратегічною інформацією між конкурентами, особливо на олігополістичних ринках. Воно підкреслює, що ринкова конкуренція вимагає незалежних дій кожного учасника ринку, а обмін інформацією, навіть без формальної змови, може бути визнаний обмеженням конкуренції "за об'єктом". Це рішення зміцнює ефективність конкуренційного права ЄС, забезпечуючи захист ринку від прихованих змов та захищаючи інтереси споживачів.