Еволюція боротьби з картелями: Хроніки судової практики Суду ЄС (2009–2025) та український контекст

У світі європейського конкурентного права судова практика Суду Європейського Союзу (CJEU) є живим організмом, що постійно адаптується до нових викликів ринку. Для юристів, які працюють у сфері захисту конкуренції, розуміння історії розвитку доктрин є ключем до прогнозування майбутніх рішень.

Цей матеріал підготовлено на основі серії щорічних презентацій Фернандо Кастільо де ла Торре (Fernando Castillo de la Torre), представника Юридичної служби Європейської Комісії. Його огляди, що охоплюють період з 2009 по 2025 роки, дають унікальну можливість простежити, як змінювалися підходи Суду ЄС до ключових питань антимонопольного права.

© матеріал підготовлено за сприяння Адвокатського об'єднання "LE"

Нижче – аналіз ключових віх розвитку судової практики в історичному аспекті та сучасний погляд Суду на картельні змови.

1. Доказування та поняття «узгодженої практики»: від факсу до чат-румів

Історично Суд ЄС завжди дотримувався широкого тлумачення понять «угода» та «узгоджена практика».

Історичний аспект: Вже у 2009 році у справі T-Mobile Netherlands (C-8/08) Суд встановив важливу презумпцію: достатньо одного контакту між конкурентами, щоб припустити причинно-наслідковий зв'язок між цим контактом і подальшою поведінкою на ринку. Суд підкреслив, що для кваліфікації порушення «за об’єктом» не потрібно доводити конкретні наслідки, якщо сама природа змови є шкідливою.

У справі Lafarge (T-54/03) було зазначено, що навіть обмін загальними даними про продажі може бути антиконкурентним, якщо він слугує моніторингу часток ринку.

Сучасний погляд (Цифрова ера): З розвитком технологій увага змістилася на електронні комунікації. У недавніх рішеннях 2025 року, зокрема у справах щодо трейдерів (Forex та OEE), Суд підтвердив, що обмін інформацією в чатах (наприклад, Bloomberg) є порушенням «за об’єктом».

• Справа: UBS Group et al. (OEE) (T-441/21) та UBS Group (Forex) (T-84/22).

• Суть: Участь у чат-румах, де обмінюються конфіденційною інформацією, надає перевагу учасникам, навіть якщо інформація частково анонімізована або стосується лише певних типів клієнтів. Суд відхилив аргументи про те, що це були просто «ринкові чутки» (market intelligence).

2. Концепція «Єдиного та тривалого порушення» (Single and Continuous Infringement)

Ця доктрина дозволяє Комісії об'єднувати різні епізоди антиконкурентної поведінки в одне глобальне порушення.

Еволюція підходу: На початку 2010-х років у справах BASF/UCB (T-101/05) та Verhuizingen (Team Relocations) суди формували критерії «спільної мети». Було встановлено, що різні дії (навіть якщо вони стосуються різних продуктів чи територій) можуть бути частиною одного плану.

Ключові справи:

• AC-Treuhand (C-194/14 P): Підтверджено, що навіть консалтингова фірма, яка не працює на ринку картелю, але організовує його (т.зв. «пособник» або facilitator), несе відповідальність за єдине порушення.

• Toshiba Samsung (T-8/16): У 2019 році Суд підтвердив, що навіть якщо контакти стосувалися різних клієнтів (Dell та HP) і мали різну тривалість, вони були частиною одного глобального плану через схожість змісту та учасників.

Поточна позиція: Для притягнення до відповідальності за все порушення підприємство повинно знати про загальний план або могти його передбачити. Однак, у справі NKT (C-607/18 P) Суд нагадав про важливість презумпції невинуватості: якщо є сумніви щодо участі в окремих елементах порушення (наприклад, відмова у постачанні аксесуарів), вони трактуються на користь компанії.

3. Відповідальність материнських компаній: «Презумпція Akzo»

Одним із найстабільніших трендів є жорсткий підхід до відповідальності материнських компаній за дії їхніх дочірніх підприємств.

Історичний аспект: Справа Akzo Nobel (C-97/08 P) закріпила презумпцію: якщо материнська компанія володіє 100% (або близько до того) акцій дочірньої, вважається, що вона здійснює вирішальний вплив на її поведінку. Спростувати цю презумпцію на практиці вкрай важко.

Розвиток практики:

• Goldman Sachs (C-595/18 P): У 2021 році Суд підтвердив, що презумпція застосовується навіть до фінансових інвесторів, які володіють усіма правами голосу, і наголосив на важливості особистих зв'язків між керівництвом.

• Skanska (C-724/17): Розширення доктрини економічного правонаступництва. Навіть якщо юридична особа, що вчинила порушення, ліквідована, відповідальність переходить до економічного наступника.

4. Розрахунок штрафів: Від 1998 до 2006 року і далі

Зміна Керівних принципів розрахунку штрафів (з версії 1998 року на 2006 рік) призвела до значного зростання сум стягнень.

Ключові моменти:

• Базова сума: Розраховується як відсоток від вартості продажів, пов'язаних з порушенням (value of sales). У справах Innolux (C-231/14 P) та LG Display Суд підтвердив правомірність включення до розрахунку внутрішніх продажів (captive sales), щоб уникнути дискримінації вертикально інтегрованих компаній.

• Пункт 37 (Відхилення від методології): Комісія може відступати від стандартних правил. Однак у справі Printeos (T-466/17) та Icap (T-180/15) Суд скасував штрафи через недостатню мотивацію застосування цього пункту, вимагаючи чіткого пояснення методології.

• Стеля 10%: Правило, що штраф не може перевищувати 10% від загального обороту, залишається непорушним. Справа 1. garantovaná (T-392/09) підтвердила застосування «принципу Britannia»: якщо компанія не вела діяльності в попередньому році, береться останній рік повноцінної активності.

5. Гібридні справи та презумпція невинуватості

Новітнім викликом стали так звані «гібридні справи», коли частина учасників картелю йде на мирову угоду (settlement), а інші обирають повну судову процедуру.

Судова практика:

• Справа: Pometon (C-440/19 P).

• Проблема: Чи порушує Комісія презумпцію невинуватості компанії, що відмовилася від мирової угоди, якщо в рішенні щодо інших учасників (які визнали провину) згадується її роль?

• Рішення: Суд постановив, що хоча Комісія повинна бути обережною у формулюваннях, саме по собі ведення гібридної процедури та згадка фактів, необхідних для опису картелю, не є порушенням, якщо вжито достатніх застережних заходів у тексті рішення.

6. Підсумки: Які думки панують зараз?

На основі аналізу джерел за 2024-2025 роки, можна виділити такі панівні тенденції Суду ЄС:

1. Технологічна нейтральність: Суд адаптує старі концепції до нових реалій (онлайн-чати, алгоритми). Обмін інформацією в цифровому середовищі оцінюється так само суворо, як і зустрічі в готелях.

2. Високий стандарт доказування: Попри широкі повноваження Комісії, Суд ретельно перевіряє докази. Справи Infineon та NKT демонструють, що Суд готовий скасовувати рішення, якщо Комісія не довела участь у кожному конкретному контакті або порушила право на захист.

3. Неминучість покарання: Практика щодо материнської відповідальності та правонаступництва закрила більшість лазівок для уникнення штрафів через реструктуризацію бізнесу.

Цей історичний екскурс показує, що захист конкуренції в ЄС перетворився на високоточний механізм, де диявол ховається в деталях – від формулювань у чатах трейдерів до методів розрахунку вартості продажів.

Ефективний судовий контроль: рішення ЄСПЛ від 18 березня 2025 року щодо перевірок у антимонопольних справах

7. Український контекст: Чи потрібен ринок для змови на торгах? (погляд крізь призму справи Бєлаш)

Окремої уваги в контексті євроінтеграції заслуговує питання встановлення товарного ринку у справах про спотворення результатів торгів. Попри зобов'язання України щодо наближення до acquis ЄС, національна судова практика демонструє більш формалізований підхід. Яскравим прикладом є постанова Верховного Суду від 02.10.2025 у справі № 914/2954/24 (ФОП Бєлаш проти АМКУ). У цій справі Суд категорично зазначив, що для кваліфікації дій як змови на торгах (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону) встановлення та дослідження ринку не є обов'язковим, оскільки саме порушення полягає у спотворенні процесу торгів і знаходиться «поза юридично значущим зв'язком з певним товарним ринком». Суд відхилив доводи скаржника про необхідність застосування стандартів ЄС та ст. 256 Угоди про асоціацію, вказавши, що визначення меж ринку не впливає на кваліфікацію цього виду порушення. Більш детально про цю проблему ми писали у метеріалі “Встановлення ринку при розгляді справ про спотворення торгів: чому підхід АМКУ суперечить практиці ЄС і потребує змін”.

Однак, якщо звернутися до практики Суду ЄС, на яку посилався скаржник, ситуація виглядає більш нюансованою. Хоча для порушень «за об'єктом» (яким є бід-ріггінг) доведення ефектів на ринку справді не вимагається, визначення ринку залишається критичним для інших аспектів. Зокрема, у справі Ziegler (C-439/11 P) Суд ЄС наголосив на обов'язку визначити ринок, оскільки це необхідно для перевірки перевищення порогу частки ринку (для впливу на торгівлю між країнами-членами) та для коректного розрахунку штрафів згідно з Керівними принципами. Таким чином, повна відмова від аналізу ринкового контексту в українській практиці може призводити до ігнорування економічної суті порушення при розрахунку санкцій, що контрастує з глибинним економічним аналізом, який застосовують європейські інституції навіть у справах про «очевидні» картелі.