Викривачі у сфері конкуренції, державної допомоги та захисту прав споживачів: нові виклики та можливості
- Owner
- 24 вер.
- Читати 3 хв
Однією з ключових тенденцій сучасного права ЄС є зміцнення інституту викривачів (whistleblowers). Саме їхня роль стала вирішальною у виявленні картелів, зловживань домінуючим становищем, незаконної державної допомоги та недобросовісних практик у сфері захисту прав споживачів. Європейська комісія ще у 2017 році наголосила: «Внутрішня інформація може бути потужним інструментом для розкриття антиконкурентних практик».
Витоки та розвиток інструментів повідомлення
Ще до прийняття Директиви (ЄС) 2019/1937 про захист викривачів (Whistleblowing Directive) у ЄС діяли:
програми лояльності (leniency programmes) для учасників картелів,
анонімні канали повідомлень про порушення антимонопольного та споживчого законодавства,
механізми скарг у справах державної допомоги.
У 2017 році Комісія створила спеціальну анонімну платформу викривачів (EU Whistleblowing Platform), що дозволила інформувати про порушення без ризику розкриття особи.
Директива про викривачів: новий стандарт захисту
Директива 2019/1937 встановила європейський мінімальний стандарт:
захист від будь-яких форм репресій (звільнення, переслідування, дискримінація),
обов’язок приватних і публічних суб’єктів з чисельністю від 50 працівників створювати безпечні канали повідомлень,
гарантію конфіденційності й права на публічне розкриття (public disclosure) у випадку бездіяльності органів або загрози знищення доказів.
Більше того, сфера дії директиви охоплює не лише класичне конкурентне право, але й суміжні сфери — державну допомогу, публічні закупівлі, корпоративні податки, фінансові послуги, екологічні стандарти. Це свідчить про розуміння системного характеру порушень внутрішнього ринку.
Наслідки для антимонопольного та споживчого права
Антимонопольне право (antitrust law): захист поширюється на випадки порушення статей 101–102 ДФЄС. Йдеться про класичні картелі (price fixing, market sharing) та зловживання домінуючим становищем (predatory pricing, tying, unfair pricing).
Державна допомога (state aid): повідомлення стосуються незаконної допомоги, наданої з порушенням статей 106–108 ДФЄС, включно з «ad hoc aid», що не відповідає вимогам повідомлення і попереднього схвалення.
Захист прав споживачів (consumer protection): мова йде про недобросовісні комерційні практики, оманливу рекламу, несправедливі умови договорів, порушення у сфері подорожей, фінансових послуг, маркування продукції.
Виклики імплементації
Попри те, що всі держави-члени формально транспонували директиву, Звіт Комісії 2024 року виявив значні проблеми:
звуження кола осіб, що підлягають захисту (наприклад, не включено стажерів чи підрядників),
надмірні обмеження зовнішнього повідомлення,
брак гарантій проти репресій.
Ці вади ставлять під сумнів ефективність національних систем, особливо у складних справах щодо картелів чи державної допомоги, де конфлікт інтересів найгостріший.
Нові горизонти: цифрові ринки та онлайн-середовище
У 2025 році Європейська комісія запустила нові канали повідомлень щодо порушень:
Регламенту про цифрові ринки (Digital Markets Act, DMA) – контроль над «gatekeepers» та їхньою схильністю до self-preferencing,
Регламенту про цифрові послуги (Digital Services Act, DSA) – протидія незаконному контенту, дезінформації, недобросовісній рекламі.
Таким чином, викривачі отримали дієвий інструмент не лише у класичному конкурентному праві, але й у цифровому вимірі, який визначає майбутнє внутрішнього ринку.
Викривачі в Україні: сучасний контекст
Для України питання захисту викривачів має подвійну вагу. З одного боку, це виконання зобов’язань перед ЄС у межах Угоди про асоціацію та статусу кандидата на членство. З іншого — практична необхідність протидії корупції, недобросовісним практикам на ринках енергетики, комунальних послуг та державних закупівель. Закон України «Про запобігання корупції» уже містить положення про захист викривачів, але його сфера значно вужча, ніж передбачена Директивою 2019/1937. Українське законодавство поки що концентрується переважно на боротьбі з корупцією у державному секторі, тоді як досвід ЄС показує потребу поширити цей інститут і на антимонопольну сферу (antitrust), державну допомогу (state aid) та захист прав споживачів (consumer protection). У перспективі гармонізація українського права з acquis ЄС вимагатиме створення ефективних незалежних каналів повідомлень, забезпечення захисту від репресій та інтеграції викривачів у систему моніторингу конкурентного ринку.
Висновок
Розвиток інституту викривачів у ЄС ілюструє перехід від класичної «репресивної» моделі контролю до превентивної та колективної системи моніторингу, де відповідальність за дотримання правил внутрішнього ринку розподілена між державою, бізнесом і громадянами. У цьому контексті викривач стає не лише свідком, але й агентом правової згуртованості (legal cohesion) ЄС.
Коментарі