Спадщина у воєнний час: як не втратити майно через «режим очікування» та нові юридичні пастки

Війна ставить життя на паузу, але, парадоксально, вона ніколи не зупиняє юридичний годинник. Для тисяч українських родин трагедія втрати близької людини сьогодні ускладнюється не лише горем, а й безпрецедентним хаосом у документах, кордонах та законах. Поки ви чекаєте на «кращі часи» або завершення бойових дій, щоб оформити документи на батьківську квартиру чи земельну ділянку, ваше законне право на це майно може непомітно зникнути. Спадкове право України за останні три роки пережило справжню революцію, перетворившись із жорсткої бюрократичної машини на гнучкий, але суворий до строків механізм. Розібратися в цьому без гіда складно, адже правила гри змінилися кардинально. Спадщина у воєнний час вимагає від спадкоємців глибокого розуміння цих змін.

Кінець епохи «заморожених» строків

Один із найпоширеніших та найнебезпечніших міфів, який побутує серед українців сьогодні, звучить так: «Зараз війна, тому строки спадкування продовжили, можна не поспішати». Ця омана коштує людям втраченої нерухомості. Дійсно, на початку повномасштабного вторгнення, у 2022 році, уряд вводив так званий мораторій, додаючи до стандартних шести місяців ще чотири. Тоді загальний термін прийняття спадщини фактично становив десять місяців. Це було зроблено через паніку та закриті реєстри.

Щоб уникнути подібних неправомірних нарахувань, отримайте професійний юридичний захист вашого ОСББ від Адвокатського об'єднання «Енергія права» за тел. 0 (50) 809 88 49 або на www.legal.lviv.ua.

Проте станом на сьогодні ситуація докорінно змінилася. Законодавець повернувся до класичної моделі, яка діяла до війни. Зараз у спадкоємця є рівно шість місяців з дня смерті спадкодавця, щоб заявити про свої права. Жодних автоматичних продовжень через воєнний стан більше не існує. Якщо ви пропустите цей термін, вважаючи, що війна є поважною причиною для зволікання, на вас чекає неприємний сюрприз: нотаріус просто відмовить у видачі свідоцтва, і відновлювати строки доведеться через суд, доводячи, що ви фізично не могли подати заяву. А судова практика свідчить, що саме по собі перебування за кордоном чи необізнаність про смерть родича не є автоматичною підставою для поновлення строків.

Єдиним важливим винятком із цього суворого правила є ситуація, коли смерть людини зареєстрована із запізненням. Наприклад, якщо людина загинула в окупації, а свідоцтво про смерть видане українськими органами лише через пів року чи рік. У такому випадку шестимісячний відлік починається не з дати фізичної смерті, а з моменту державної реєстрації смерті в РАЦС,. Це критично важлива зміна, яка рятує спадкові права родин загиблих на окупованих територіях.

Географія більше не має значення

До 2022 року в Україні панувало «кріпосне право» нотаріату: спадкову справу можна було відкрити лише за останнім місцем проживання померлого,. Це створювало величезні проблеми, адже архіви в Маріуполі, Херсоні чи Бахмуті були знищені або недоступні.

Сьогодні ж діє принцип екстериторіальності, який можна назвати справжньою революцією у цивільному праві. Якщо останнє місце проживання померлого знаходиться на тимчасово окупованій території або в зоні активних бойових дій, прив’язка до місця проживання скасовується. Спадкоємець може звернутися до будь-якого нотаріуса на підконтрольній території України,.

Це працює за принципом «першого дотику»: той нотаріус, до якого першим звернеться один зі спадкоємців, реєструє справу у Спадковому реєстрі й надалі веде її до кінця, незалежно від того, де знаходиться нерухомість. Наприклад, якщо квартира залишилася в Харкові, а спадкоємець евакуювався до Львова, він може оформити всі документи у львівського нотаріуса без необхідності їхати в небезпечний регіон. Головне — перевірити, чи має нотаріус доступ до Спадкового реєстру, адже в умовах відключень світла чи кібератак це не завжди можливо, хоча закон дозволяє заводити справу навіть без доступу, з подальшою реєстрацією протягом п’яти днів,.

Спадщина на відстані: виклики для тих, хто за кордоном

Найбільший пласт проблем стосується мільйонів українців, які виїхали за межі держави. Для них процедура прийняття спадщини перетворилася на складний квест. Перебування в Польщі, Німеччині чи Канаді не звільняє від обов’язку подати заяву в шестимісячний термін. Пасивне очікування повернення додому — це стратегія, що веде до поразки.

Існує три шляхи, як діяти з-за кордону, і кожен має свої підводні камені:

Перший шлях — консульський. Ви можете звернутися до консульства України в країні перебування. Це надійно, адже документ одразу відповідає українському законодавству. Але є величезна проблема: черги. Записатися на прийом у країнах з великою діаспорою майже неможливо в стислі терміни. Крім того, для чоловіків призовного віку (18–60 років) цей шлях фактично заблокований, якщо вони не оновили військово-облікові дані. Без актуальних документів з ТЦК консул просто не має права вчиняти нотаріальні дії.

Другий шлях – іноземний нотаріус. Це найшвидший варіант. Ви йдете до місцевого нотаріуса (наприклад, у Берліні), засвідчуєте підпис на заяві, ставите апостиль (спеціальний штамп легалізації), робите переклад і надсилаєте оригінал в Україну поштою,. Цей метод є рятівним колом для чоловіків, адже іноземні нотаріуси не вимагають військового квитка – їм достатньо паспорта. Однак тут виникає проблема з простроченими паспортами: якщо документ недійсний, іноземний юрист вам відмовить.

Третій шлях – «поштовий порятунок». Верховний Суд легітимізував практику, коли спадкоємець надсилає українському нотаріусу звичайну заяву, підписану власноруч, але не засвідчену нотаріально, до закінчення шестимісячного терміну. Нотаріус зобов'язаний прийняти такий лист і відкрити справу. Це зупиняє перебіг строку і фіксує ваше право. Але щоб отримати саме свідоцтво про право на власність, згодом все одно доведеться надіслати належним чином оформлену заяву або приїхати особисто,. Це ідеальний варіант для тих, хто не встигає потрапити до юриста за кордоном.

Спадщина у воєнний час: фінансова пастка для біженців

Окремо варто згадати про податковий аспект, який часто стає шоком для спадкоємців. Статус податкового резидента в Україні прив'язаний до терміну перебування в країні. Якщо українці проживають за кордоном понад 183 дні, вони можуть бути формально визнані нерезидентами.

Чим це загрожує? Для резидентів (родичів першого та другого ступеня споріднення – дітей, батьків, чоловіка/дружини) ставка податку на спадщину становить 0%. Але для нерезидентів, навіть якщо це найближчі родичі, ставка злітає до 18% ПДФО плюс 1,5% військового збору. Разом це 19,5% від вартості майна,. Уявіть, що ви успадкували квартиру вартістю 50 тисяч доларів, і через статус біженця держава може вимагати від вас сплатити майже 10 тисяч доларів податків. Це ризик, який треба прораховувати заздалегідь, консультуючись із юристами щодо підтвердження центру життєвих інтересів в Україні.

Відлуння окупації та фронтові заповіти

Найтрагічніші ситуації виникають, коли майно залишилося в окупації. Слід чітко розуміти: будь-які «папірці», видані окупаційною владою (свідоцтва про смерть, договори купівлі-продажу), в Україні не мають юридичної сили. Якщо людина померла в окупації, нотаріус не прийме російське свідоцтво про смерть. Родичам потрібно йти до українського суду, встановлювати юридичний факт смерті, отримувати українське свідоцтво в РАЦС і лише потім відкривати спадкову справу,.

Навіть якщо будинок фізично знищений, юристи радять обов'язково оформлювати право на спадщину. Внесення даних до українського реєстру речових прав — це єдиний шлях отримати компенсацію в майбутньому або подати заявку до міжнародного Реєстру збитків,. Якщо немає оформленої спадщини — немає права на репарації.

Для військовослужбовців на передовій, які хочуть розпорядитися майном, також є специфічні процедури. Якщо немає доступу до нотаріуса, заповіт може посвідчити командир військової частини. Такий документ має силу нотаріального. Але тут критично важлива логістика: командир має передати заповіт через Генштаб до Мін'юсту для реєстрації. На жаль, через війну ці документи часто губляться або доходять із запізненням, що створює ризики для спадкоємців, яким доведеться шукати паперовий оригінал.

Ілюзія «автоматичного» спадкування

Наостанок варто розвіяти міф про те, що «якщо я жив з померлим, то все перейде мені автоматично». Закон дійсно каже, що спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв її. Але диявол криється в деталях: факт проживання треба довести. Реєстрація (прописка) в одному місці є доказом, але якщо ви жили разом без штампа в паспорті, нотаріус може не визнати цей факт без рішення суду.

Те саме стосується малолітніх та недієздатних осіб – вони приймають спадщину автоматично. Однак юристи наполегливо радять не покладатися на «автомат», а подавати заяву. Часто інші родичі можуть приховати існування неповнолітнього спадкоємця, оформити майно на себе, і потім відновити справедливість можна буде лише через виснажливі судові процеси.

Чому бездіяльність – це найдорожча помилка

Війна навчила нас відкладати життя на потім, але закон не знає емоцій. Спадкова справа, не відкрита вчасно, перетворюється на клубок проблем, розплутати який через рік чи два буде коштувати в десятки разів дорожче, ніж своєчасний візит до фахівця. Ви ризикуєте втратити не просто квадратні метри, а пам'ять про працю ваших батьків та фундамент для майбутнього ваших дітей.

Уявіть ситуацію: ви пропустили шестимісячний строк, перебуваючи за кордоном. Тепер вам потрібно наймати адвоката, збирати довідки про перетин кордону, платити судові збори, відновлювати документи на знищене житло і доводити, що ви не відмовилися від рідних. Це місяці стресу і тисячі доларів витрат, яких можна було уникнути одним рекомендованим листом.

У кожній із ситуацій – чи то загибель родича в окупації, чи то необхідність подати заяву з-за кордону, чи питання податків – є нюанси, які неможливо знайти в Google. Адвокатське об’єднання “Енергія права” (Legal Energy) допоможе вам захистити ваше законне право без зайвих емоцій та помилок. Зверніться до професіоналів вчасно, щоб потім не довелося платити ціну, вищу за гроші.