Конкуренційне право і корпоративна відповідальність: уроки ЄС для України
- Owner
- 10 вер.
- Читати 3 хв
Європейський Союз побудований на ідеї вільного ринку, де конкуренція (competition) є не просто механізмом, а сутністю самого процесу економічного розвитку. Конкуренція стимулює інновації, підвищує якість товарів і послуг та створює широкий вибір для споживачів. Проте там, де є ринок, завжди виникає спокуса для бізнесу «обійти правила гри» – шляхом змов (cartels), зловживань домінуванням (abuse of dominance) чи маніпуляцій з інформацією.
Саме тому право конкуренції ЄС (EU competition law) встановлює жорсткі рамки, які зобов’язують усіх учасників ринку – від транснаціональних корпорацій до малих і середніх підприємств (SMEs) – поважати чесну гру.
Ризики для бізнесу: чому «compliance» – не формальність
Ігнорування правил конкуренції може обійтися компаніям надзвичайно дорого:
Фінансово – штрафи сягають до 10 % світового річного обороту (annual worldwide turnover).
Особисто – у деяких країнах ЄС можливі санкції проти керівників, включаючи кримінальну відповідальність.
Репутаційно – рішення Єврокомісії супроводжуються пресрелізами, що формують негативний імідж у ЗМІ та серед клієнтів.
Юридично – антиконкурентні угоди визнаються нікчемними (void agreements), а постраждалі можуть вимагати відшкодування збитків у національних судах.
Таким чином, мова йде не лише про абстрактну етику бізнесу, а про екзистенційний ризик для самої компанії.
Як виглядає ефективна стратегія дотримання (compliance strategy)
Єврокомісія наголошує: формальне існування програми «compliance» не захистить компанію від санкцій, якщо фактично відбулося порушення. Значення має результат, а не декларація.
Ключові елементи успішної програми:
Стратегічна ясність – виявлення зон ризику, врахування галузевих особливостей і ринкової позиції.
Культура згори донизу (top-down compliance culture) – демонстрація лідерством менеджменту власної відданості дотриманню правил.
Освітні та тренінгові програми – постійне навчання працівників, особливо тих, хто контактує з конкурентами.
Механізми внутрішнього контролю – аудит (audit), моніторинг (monitoring) і «red flags» для виявлення ризиків.
Внутрішня звітність і whistleblowing – безпечні канали для повідомлень працівників про підозрілі ситуації.
Програма пом’якшення: як «зізнання» рятує від краху
Особливе місце займає програма пом’якшення відповідальності (leniency programme). Компанія, яка першою повідомить про картель і надасть докази, може отримати повний імунітет від штрафу. Інші учасники змови можуть розраховувати на суттєве зменшення санкцій у разі співпраці.
Цей інструмент не лише стимулює викриття антиконкурентних практик, але й формує нову корпоративну логіку: вигідніше зізнатися, ніж мовчати.
Український контекст
Для українських компаній, які працюють на ринку ЄС або мають партнерів у Європі, розуміння й дотримання цих правил є не менш критичним. З огляду на інтеграційний курс України, питання конкурентного «compliance» повинно розглядатися не як бюрократичний тягар, а як інвестиція в довгострокову стійкість бізнесу.
Антимонопольний комітет України (АМКУ), як національний регулятор конкуренції, неодноразово демонстрував, що міжнародні шаблони є лише відправною точкою, а адаптація та навіть трансформація – необхідна відповідь на специфіку українського ринку. Наприклад, у квітні 2025 року АМКУ наклав штраф 1 553 070 ₴ на ТОВ «Ю-ЕС Вінд енд Солар Україна», що без дозволу придбало контроль у ТОВ «Френдлі Енерджі Солюшенс» – класичне порушення “concentration without approval”. У травні того ж року на Одеський припортовий завод накладено штраф 584 000 ₴ за неподання чи надання неповної інформації на запити АМКУ – дисциплінарна відповідь за інформаційну непрозорість. З іншого боку, в грудні 2024 року, уперше застосовано механізм звільнення від відповідальності (leniency): дві компанії, які вчинили узгоджені дії під час торгів, були звільнені від відповідальності за самоінформування й співпрацю з органом – прояв зародження нового, більш гнучкого правозастосовного підходу. В таких рішеннях АМКУ демонструє не просто імператив законності, але й філософію: покарання — не самоціль, а засіб досягнення серйозної легітимації правил (rules legitimacy) і стимулювання корпоративної відповідальності.
Висновок
Право конкуренції ЄС – це не лише система заборон, а кодекс дорожнього руху для бізнесу. Ігнорування сигналів світлофора може швидко завершитися катастрофою, тоді як дотримання правил – відкриває шлях до стабільного розвитку.
Compliance у сфері конкуренції – це не про страх перед штрафами, а про стратегічний вибір: чи прагне компанія бути гравцем майбутнього європейського ринку, чи залишиться заручником короткострокових «сірих схем».