Реформа ринку відновлюваної енергетики: що змінюється для бізнесу, операторів мереж і споживачів з прйняттям законопроєкту №13219

Реформа ринку відновлюваної енергетики 2026

Українське енергетичне законодавство отримало одну з наймасштабніших реформ за останні роки. Законопроєкт №13219, ухвалений 10 лютого 2026 року, змінює правила гри одразу в кількох сегментах:

• підтримка відновлюваної енергетики,

• аукціони на «зелену» генерацію,

• приєднання до електричних мереж, п

• равовий режим накопичувачів енергії,

• гарантії походження електроенергії, а також

• правила функціонування стратегічних енергетичних підприємств.

Йдеться не про одну технічну правку. Закон одночасно вносить зміни до значної кількості нормативно-правових актів і створює нові правові інструменти, зокрема інститут гнучкого приєднання (flexible connection), нову модель аукціонної підтримки відновлюваної енергетики через ринкову премію (feed-in premium), а також оновлену систему гарантій походження електроенергії (Guarantees of Origin).

Для бізнесу ця реформа ринку відновлюваної енергетики означає зміну умов інвестування у відновлювану енергетику. Для операторів мереж – нові правила управління пропускною спроможністю електричних мереж. Для держави – спробу перейти від адміністративної моделі підтримки «зеленої» генерації до більш ринкового механізму. А для споживачів – потенційні зміни у структурі ринку електроенергії та механізмах його фінансування.

Нижче – ключові новації закону і їх юридичні наслідки.

Перший блок змін стосується механізму підтримки виробництва електроенергії з альтернативних джерел. Закон уточнює, що аукціони з розподілу квоти підтримки проводяться за моделлю ринкової премії (feed-in premium). У межах цього механізму гарантований покупець виплачує виробникам різницю між «зеленим» тарифом або аукціонною ціною та розрахунковою ринковою ціною електроенергії.

Також продовжено строк функціонування системи «зелених» аукціонів – тепер до 31 грудня 2034 року. Це має значення для довгострокового інвестування у відновлювану генерацію.

Другий блок змін стосується порядку формування квот підтримки. Відтепер Кабінет Міністрів України щороку до 1 грудня встановлює:

• річну квоту підтримки;

• графік проведення аукціонів на наступний рік;

• індикативні прогнозні показники на наступні чотири роки.

Пропозиції щодо квот формуються оператором системи передачі з урахуванням енергетичної стратегії України, національного плану з енергетики та клімату, а також міжнародних зобов’язань України у сфері енергетичного переходу.

Закон також встановлює мінімальні частки квот для різних видів генерації:

• для сонячної генерації без накопичення – не менше 5%;

• для сонячної генерації з установками зберігання енергії – не менше 10%;

• для вітрової генерації – не менше 5%;

• для інших видів альтернативних джерел енергії – не менше 5%.

Окремо визначено технічні вимоги до об’єктів сонячної генерації з установками зберігання енергії. Потужність накопичувача повинна становити не менше 80% встановленої потужності генерації, а ємність – не менше 2 кВт·год на кожен кіловат встановленої потужності.

Третій блок змін стосується фінансового забезпечення участі в аукціонах. Закон запроваджує альтернативу банківській гарантії – гарантійний внесок. Розмір забезпечення для участі в аукціоні становить 5 євро за кожний кіловат потужності. Для забезпечення виконання зобов’язань після перемоги на аукціоні – 10 євро за кожний кіловат.

Крім того, встановлено обмеження концентрації підтримки: один суб’єкт господарювання або група компаній із спільним кінцевим бенефіціарним власником не може отримати більше 50% річної квоти підтримки.

Однією з найцікавіших новел закону є запровадження інституту гнучкого приєднання до електричних мереж (flexible connection). Цей механізм дозволяє приєднувати електроустановки до мережі за умови встановлення обмежень щодо доступної потужності.

Фактично це інструмент управління пропускною спроможністю мереж, який дозволяє підключати нові об’єкти генерації без негайної реконструкції мережевої інфраструктури.

Закон також деталізує правовий режим установок зберігання енергії. Ліцензування діяльності із зберігання енергії є обов’язковим, якщо встановлена потужність установки перевищує 5 МВт.

При цьому оператор установки зберігання може забезпечувати електроенергією споживача, який має спільну точку приєднання до мережі, без отримання ліцензії на постачання електроенергії. У такому випадку електроенергія продається на підставі договору купівлі-продажу.

Окремий блок змін присвячено об’єктам відновлюваної енергетики, розташованим на тимчасово окупованих територіях. Оператор системи передачі зобов’язаний вести реєстр таких об’єктів. Крім того, створюється спеціальна комісія за участю Міністерства енергетики України, НКРЕКП, операторів систем передачі та розподілу, а також інших державних органів.

Комісія визначатиме періоди припинення та відновлення відпуску електроенергії такими об’єктами. Закон також встановлює, що шкода, заподіяна виробникам електроенергії внаслідок тимчасової окупації, підлягає відшкодуванню російською федерацією як державою-окупантом.

Ще одна важлива новела стосується системи гарантій походження електричної енергії (Guarantees of Origin). НКРЕКП отримує повноваження затверджувати протокол домену України – документ, що визначає процедуру видачі, обігу та погашення гарантій походження.

Гарантії походження можуть вільно продаватися та передаватися між учасниками ринку на ринкових умовах.

Закон також вводить спеціальні захисні механізми для стратегічних енергетичних підприємств. До 1 січня 2028 року зупиняються виконавчі дії та процедури банкрутства щодо державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Аналогічні захисні норми продовжено щодо державних вугледобувних підприємств та щодо врегулювання заборгованості на оптовому ринку електричної енергії.

Крім того, закон уточнює правила припинення електропостачання у разі несанкціонованого відбору електроенергії. Оператори систем передачі та розподілу можуть припиняти електропостачання без попередження у разі самовільного підключення або споживання електроенергії без чинного договору.

У результаті прийняття закону №13219 зміни внесено до низки нормативно-правових актів України, зокрема:

• Закон України «Про ринок електричної енергії».

• Закон України «Про альтернативні джерела енергії».

• Закон України «Про НКРЕКП».

• Закон України «Про природно-заповідний фонд України».

• Закон України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».

• Закон України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств».

• Закон України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії».

• Кодекс України з процедур банкрутства.

• Закон України «Про виконавче провадження».

• Нормативно-правові акти у сфері комерційного обліку електричної енергії.

Попри технічний характер багатьох змін, ця реформа має стратегічне значення. Вона змінює логіку розвитку української енергетики: від системи субсидій до системи ринкових стимулів. Наскільки ця модель буде ефективною – залежатиме не лише від тексту закону, а від практики його застосування регуляторами, операторами мереж та учасниками ринку.