Захист споживачів від дискримінації надавачами комунальних послуг

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Це визначення поняття “захисту прав споживачів” наведене в українському Законі “Про захист прав споживачів”.

“А до чого тут дискримінація?” - доречно спитаєте ви.

Нечесна комерційна практика і споживачі

Цього ми й прагнемо - звернути увагу на те, що у Законі України “Про захист прав споживачів” немає жодного слова про гідність споживача. Так ніби законодавець діє за принципом: дай чоловіку хліба, щоб не бунтував, але - рівно стільки, щоб думав: “Де взяти ще?”, а не проте: “Чому хліб черствий?”.

Звичайно, що є стаття 24 Конституції України котра декларує, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Але - це загальна норма, хоч і прямої дії.

А от: “Чи розповсюджується вона на випадок, коли:

• облгаз наполягає на надземному прокладанні газопроводу-вводу до вашого будинку, псуючи дизайн подвір'я, замість проведення підземних комунікацій, аргументуючи свою вимогу: “щоб не крали”; або

• обленерго хоче встановити лічильник електроенергії на висоті сім метрів, з цих же мотивів?

Якщо ви думаєте, що лічильники електроенергії на висоті сім метрів - це жарт, або, що таке можливе хіба, що в Україні, то дуже помиляєтеся.

Газзбути не повертають переплати за газ спожитий у травні 2022 року. Що робити?

Є відомий випадок у районі “Гиздова махала” міста Дупниця (Болгарія), де мешкають переважно особи ромського походження. Львів'яни одразу згадають про львівську Індію, що на Збоїщах, а мешканці Дрогобича, чи інших міст, подумають про своїх циган. Сподіваємося, що ці думки і спогади є лише приємні.

Отже, у 1999 та 2000 роках місцевий оператор системи розподілу електроенергії встановив лічильники для всіх споживачів району “Гиздова махала” на бетонних опорах, що є частиною повітряної електромережі, на висоті від шести до семи метрів. Обґрунтовуючи, що чинить так лише в районах, де переважно проживає ромське населення і застосовує цей підхід до всіх клієнтів, незалежно від того, чи належать вони самі до цієї етнічної групи. Тоді як в інших районах - включно з етнічною групою ромів - лічильники, встановлені цим оператором розміщуються на висоті 1,70 метра, як правило, у будинку споживача, на фасаді або на стіні навколо будинку.

Причинами такої практики є велика кількість випадків фальсифікації лічильників електроенергії та часті випадки незаконного підключення до електромереж у районах компактного проживання циган (які в Болгарії є етнічною меншиною). І, хоча енергетики прямо не заявляли, що, перш за все, особи ромського походження здійснюють незаконні підключення, це було очевидно з контексту.

На дискримінацію, через таку практику, поскаржилася підприємець Анелія Георгієва Ніколова, що керує продуктовим магазином у районі “Гиздова махала” та визнає себе особою ромського походження. Справа розглядалася Великою Палатою Суду справедливості (найвища судова інстанція ЄС).

Директива Ради 2000/43/ЄС від 29 червня 2000 року про впровадження принципу рівного ставлення до осіб незалежно від расового чи етнічного походження є обов'язковою для імплементації в Україні.

Однією з правових підстав скарги стала Директива Ради 2000/43/ЄС від 29 червня 2000 року про впровадження принципу рівного ставлення до осіб незалежно від расового чи етнічного походження.

Ця Директива є обов'язковою для транспозиції та імплементації в Україні відповідно до Глави 21. Співробітництво у галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Тому думка Суду ЄС щодо її застосування є надзвичайно важливою для нас.

Принагідно нагадаємо, що ч. 11 ст. 2 ЗУ "Про ринок електричної енергії" та ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про ринок природного газу" передбачають, що суб’єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цих Законів беруть до уваги правозастосовну практику Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу. А Велика Палата Верховного Суду вважає, що українські суди зобов’язані враховувати принципи, що випливають з рішень Суду ЄС (Європейського Суду, Загального Суду) щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав.

Суд ЄС дійшов до таких висновків:

1. Поняття «дискримінація за ознакою етнічного походження» для цілей Директиви Ради 2000/43/ЄС від 29 червня 2000 року про впровадження принципу рівного ставлення до осіб незалежно від расового чи етнічного походження та, зокрема, статей 1 і 2(1) цього документу, слід тлумачити як такий, що призначений для застосування за таких обставин, як ті, про які йдеться в судовому засіданні, — за яких у міському районі, де проживають переважно жителі ромського походження, усі лічильники електроенергії встановлені на опори, що є частиною повітряної електромережі, на висоті від шести до семи метрів, тоді як в інших районах такі лічильники розміщуються на висоті менше двох метрів — незалежно від того, чи стосується цей колективний захід осіб певної етнічної приналежності походження або тих, хто, не маючи цього походження, разом із першими страждає від менш сприятливого ставлення або особливої ​​невигідності внаслідок цього заходу.

2. Директива 2000/43, зокрема її стаття 2(1) і (2)(a) і (b), повинні тлумачитися як такі, що виключають національне положення, яке встановлює, що для того, щоб можна було зробити висновок про наявність прямого або непряма дискримінація на підставі расового або етнічного походження в сферах, охоплених статтею 3(1) директиви, менш сприятливе ставлення або особлива невигідність, на яку відповідно посилається стаття 2(2)(a) та (b) з порушенням прав або законних інтересів.

3. Статтю 2(2)(a) Директиви 2000/43 слід тлумачити так, що такий захід, як той, що описаний у пункті 1 цієї резолютивної частини, становить пряму дискримінацію за значенням цього положення, якщо цей захід виявиться введеним і /або зберігається з причин, пов’язаних з етнічним походженням, спільним для більшості жителів відповідного району, питання, яке має визначити суд, який посилається, беручи до уваги всі відповідні обставини справи та правила, що стосуються скасування тягаря доведення, передбаченого в статті 8(1) Директиви.

4. Статтю 2(2)(b) Директиви 2000/43 слід тлумачити так, що:

• це положення виключає національне положення, згідно з яким, для того, щоб мати місце непряма дискримінація за ознакою расового або етнічного походження, особливе несприятливе становище повинно бути спричинене причинами расового або етнічного походження;

• концепція «очевидно нейтрального» положення, критерію або практики, як зазначено в цьому положенні, означає положення, критерій або практику, які сформульовані або застосовуються, нібито, нейтрально, тобто з урахуванням факторів, відмінних від і не є еквівалентом захищеної характеристики;

• поняття «особливий недолік» у значенні цього положення не відноситься до серйозних, очевидних або особливо значних випадків нерівності, але вказує на те, що саме особи певного расового чи етнічного походження перебувають у несприятливому становищі через положення , спірний критерій або практика;

• припускаючи, що такий захід, як той, що описаний у пункті 1 цієї постановляючої частини, не становить прямої дискримінації у значенні статті 2(2)(a) директиви, такий захід, у принципі, може призвести до являють собою явно нейтральну практику, яка ставить осіб певного етнічного походження в особливо невигідне становище порівняно з іншими особами, у значенні статті 2(2)(b);

• такий захід міг би бути об'єктивно виправданим наміром забезпечити безпеку мережі передачі електроенергії та належним записом споживання електроенергії, лише якщо цей захід не виходить за межі того, що є відповідним і необхідним для досягнення цих законних цілей і недоліків спричинені не були непропорційними цілям, які таким чином переслідувалися. Це не так, якщо буде встановлено, що суд, який посилається, має визначити, чи існують інші відповідні та менш обмежувальні засоби, які дозволяють досягти цих цілей, або, за відсутності таких інших засобів, що цей захід завдає надмірної шкоди законний інтерес кінцевих споживачів електроенергії, які проживають у відповідному районі, в якому переважно проживають жителі ромського походження, мати доступ до постачання електроенергії в умовах, які не є образливим чи стигматизуючим, і які дозволяють їм контролювати свою електроенергію споживання регулярно.

Всім юристам, що практикують захист прав споживачів радимо ознайомитися з думкою Генерального адвоката та повним текстом рішення Суду ЄС у цій справі (Case C-83/14). А споживачам - не забувати про свою гідність у відносинах з надавачами комунальних послуг і радитися з адвокатами. Часто ціна їх поради і допомоги буде неспіврозмірно меншою від ваших витрат на забаганки монополіста, виконання яких можна б було уникнути.

Наприклад, спеціалісти “Служби комфорту споживачів” можуть розповісти “Як ефективно захищатися від донарахованого об`єму газу та електричної енергії?” та допомогти у цій справі. Звертайтеся.