Принцип пропорційності в праві ЄС та ЄКПЛ: детальний огляд

Принцип пропорційності є фундаментальним у праві Європейського Союзу (ЄС) та Європейській конвенції з прав людини (ЄКПЛ), забезпечуючи, що будь-які обмеження прав є обґрунтованими та необхідними для досягнення легітимних цілей. Ця стаття досліджує, як цей принцип застосовується в обох правових системах, виділяючи їхні подібності та відмінності, з акцентом на позицію Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо пропорційності на основі ЄКПЛ.

Дисклеймер: Цей текст підготовлено за допомогою штучного інтелекту. Незважаючи на зусилля забезпечити точність та достовірність інформації, текст може містити неточності або помилки. Рекомендуємо перевіряти наведені дані з офіційних джерел перед використанням у юридичній чи іншій професійній діяльності.

Принцип пропорційності в праві ЄС

Походження та основа

У праві ЄС принцип пропорційності офіційно закріплений у статті 5(4) Договору про Європейський Союз (ДЄС) та статті 296(1) Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС). Він застосовується як до інституцій ЄС, так і до держав-членів під час виконання норм ЄС. Принцип забезпечує, що дії ЄС не перевищують необхідного для досягнення цілей Договорів.

Цей принцип був формально закодований Договором про Маастрихт 1992 року, хоча Суд справедливості ЄС (CJEU) визнавав його набагато раніше. Сучасна ітерація міститься в статті 5(4) ДЄС, яка зазначає, що "згідно з принципом пропорційності зміст і форма дій Союзу не повинні перевищувати необхідного для досягнення цілей Договорів".

Триетапний тест

CJEU розробив триетапний тест для оцінки пропорційності:

Відповідність: Заходи мають бути здатними ефективно досягти легітимної мети.
Необхідність: Заходи мають бути найменш обмежувальними, здатними досягти мети з такою ж ефективністю.
Пропорційність у вузькому сенсі: Заходи не повинні мати надмірного впливу на інтереси заявника; має бути справедливий баланс між конкуруючими інтересами.

Цей тест застосовується, зокрема, у сферах конкуренційного права, захисту споживачів, фінансового регулювання, захисту даних та екологічної політики, де суворі правила можуть впливати на економічну діяльність та основні права.

Хартія основних прав

Хартія основних прав ЄС, зокрема стаття 52(1), інкорпорує принцип пропорційності для обмежень основних прав. Вона зазначає, що обмеження можуть бути застосовані лише якщо вони необхідні та відповідають цілям загального інтересу, визнаним Союзом, або потребі захисту прав і свобод інших осіб. Стаття 52(3) Хартії передбачає, що права, які відповідають правам, гарантованим ЄКПЛ, мають таке ж значення та обсяг, але ЄС може надавати більш широкий захист. Таким чином, прецедентне право ЄСПЛ щодо відповідних прав ЄКПЛ, включаючи вимоги пропорційності, має значну переконливу цінність для застосування Хартії.

Принцип пропорційності в ЄКПЛ та ЄСПЛ

Застосування в ЄКПЛ

Багато прав у ЄКПЛ дозволяють обмеження, якщо вони "необхідні в демократичному суспільстві" для легітимних цілей, таких як національна безпека, громадська безпека чи права інших осіб. Наприклад, статті 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя), 9 (свобода думки, совісті та релігії), 10 (свобода вираження поглядів) та 11 (свобода зібрань і об'єднань) містять цю фразу. ЄСПЛ інтерпретує цю вимогу через тест пропорційності.

Компоненти тесту пропорційності

Тест пропорційності ЄСПЛ зазвичай включає:

Легітимна мета: Втручання має переслідувати легітимну мету, зазначену у відповідній статті Конвенції.
Відповідність: Заходи мають бути придатними для досягнення цієї мети.
Необхідність: Не має бути менш обмежувальних альтернатив, які могли б досягти тієї ж мети.
Пропорційність у вузькому сенсі: Втручання не повинно бути надмірним щодо переслідуваної мети; має бути справедливий баланс між правами особи та загальним інтересом.

Цей підхід подібний до триетапного тесту ЄС, але ЄСПЛ також враховує контекст і специфіку кожного випадку. Наприклад, у справі Handyside v. UK (1976) ЄСПЛ зазначив, що "необхідність у демократичному суспільстві" не означає "незамінність", а вимагає "нагальної соціальної потреби" та пропорційності до легітимної мети. У справі Sunday Times v. UK (1979) Суд обговорив, чи втручання було "пропорційним до легітимної мети, яку переслідують".

Маржа оцінки

Ключовою особливістю підходу ЄСПЛ є "маржа оцінки", яка надає державам певну свободу у виборі заходів, особливо в областях, де немає консенсусу серед європейських держав або де питання є чутливими до національних обставин. Суд втручається лише якщо держава перевищує розумні межі. Наприклад, у справі Otto-Preminger-Institut v. Austria (1994) Суд підтвердив вилучення фільму, який образив католиків, вважаючи втручання пропорційним для захисту прав інших.

Порівняння та висновки

Обидва правові системи – ЄС та ЄКПЛ – використовують принцип пропорційності для балансування прав особи та суспільних інтересів. Однак є відмінності:

У праві ЄС пропорційність є загальним принципом, який застосовується однорідно до всіх сфер права.
У праві ЄКПЛ пропорційність застосовується залежно від конкретного права, яке дозволяє обмеження, із врахуванням маржі оцінки, що є центральною концепцією, але відсутня в праві ЄС у такому вигляді. CJEU, як правило, проводить суворіший огляд, тоді як ЄСПЛ надає більше свободи національним органам у межах маржі оцінки.

Ці нюанси важливі для правників та дослідників, які працюють у контексті права ЄС та прав людини, забезпечуючи справедливий баланс між ефективним управлінням та захистом індивідуальних свобод.

Додаткові деталі: детальний аналіз

Таблиця порівняння підходів до пропорційності

Нижче наведено порівняння ключових аспектів принципу пропорційності в праві ЄС та ЄКПЛ:

Аспект	Право ЄС	ЄКПЛ та ЄСПЛ
Основна основа	Стаття 5(4) ДЄС, стаття 296(1) ДФЄС	"Необхідність у демократичному суспільстві" в статтях ЄКПЛ
Застосування	Загальний принцип, застосовується до всіх дій ЄС	Застосовується до конкретних прав із обмеженнями
Тест пропорційності	Відповідність, необхідність, пропорційність у вузькому сенсі	Легітимна мета, відповідність, необхідність, пропорційність у вузькому сенсі
Маржа оцінки	Відсутня в такому вигляді, суворіший огляд CJEU	Центральна концепція, надає свободу державам
Приклади справ	Не зазначено в тексті, але застосовується в конкуренційному праві тощо	Handyside v. UK, Sunday Times v. UK, Otto-Preminger-Institut v. Austria

Деталі походження та застосування в праві ЄС

Принцип пропорційності в праві ЄС був формально закодований Договором про Маастрихт 1992 року, хоча CJEU визнавав його раніше. Сучасна ітерація в статті 5(4) ДЄС забезпечує, що дії ЄС не перевищують необхідного. Стаття 296(1) ДФЄС прямо вимагає дотримання пропорційності при прийнятті законодавчих та адміністративних актів ЄС. Прецедентне право CJEU до інновацій ДФЄС зберігає своє значення.

Принцип поширюється на держави-члени під час виконання норм ЄС, незалежно від сфери дії Союзу. Держави також мають дотримуватися принципу щирого співробітництва (стаття 4(3) ДЄС), що інформує оцінку пропорційності. Наприклад, заходи держав мають бути необхідними для досягнення легітимної мети, без менш обмежувальних альтернатив, здатних досягти мети з такою ж ефективністю.

Деталі Хартії основних прав

Стаття 51(1) Хартії застосовується до держав-членів лише під час виконання норм ЄС, зокрема при застосуванні регламентів, транспонуванні директив чи діях у сферах, де діють інші акти ЄС, що робить сферу застосування Хартії досить широкою. Стаття 52(3) Хартії передбачає, що права, які відповідають правам, гарантованим ЄКПЛ, мають таке ж значення та обсяг, але ЄС може надавати ширший захист. Таким чином, прецедентне право ЄСПЛ щодо відповідних прав ЄКПЛ, включаючи вимоги пропорційності, має значну переконливу цінність.

Право на належне адміністрування (стаття 41 Хартії) тісно пов'язане з пропорційністю, забезпечуючи, що адміністративні процедури є справедливими, прозорими та не надмірно обмежувальними. Хоча стаття 41 адресована лише органам ЄС, право на належне адміністрування є загальним принципом права, який зв'язує не лише органи ЄС, але й національні органи, і може бути використано проти останніх. CJEU постановив, що адміністративні рішення мають надавати достатні обґрунтування для значущого перегляду їхньої законності, що є важливим для ефективного здійснення права на належне адміністрування.

Деталі підходу ЄСПЛ

ЄСПЛ застосовує тест пропорційності, коли оцінює, чи втручання в право Конвенції є "необхідним у демократичному суспільстві". Тест зазвичай включає перевірку, чи втручання переслідує легітимну мету, є придатним, необхідним і пропорційним у вузькому сенсі. Наприклад, у справі Lingens v. Austria (1986) Суд визнав, що засудження журналіста за наклеп на австрійського канцлера порушило статтю 10, оскільки покарання було непропорційним меті захисту репутації інших. У справі Eweida and Others v. UK (2013) Суд визнав, що англійські суди не досягли справедливого балансу, надаючи надмірну вагу інтересам роботодавця щодо корпоративного іміджу, а не інтересам працівника виражати релігійні переконання.

Маржа оцінки є ключовою, надаючи державам свободу у виборі заходів, особливо в чутливих областях. Наприклад, у справі Saint-Paul Luxembourg S.A. v. Luxembourg (2013) Суд застосував тест менш обмежувальних альтернатив, що є рідкісним, але показує структурований підхід до пропорційності.

Порівняння та неочікувані деталі

Неочікуваним є те, що, хоча тести пропорційності схожі, маржа оцінки в ЄКПЛ додає гнучкості, чого немає в праві ЄС, де CJEU проводить суворіший огляд. Це може призвести до різних результатів у схожих справах, залежно від юрисдикції. Наприклад, у справах, пов'язаних із свободою вираження поглядів, ЄСПЛ може надати більше свободи державам, тоді як CJEU може вимагати суворіших стандартів.

Висновки

Розуміння цих нюансів є важливим для правників, які працюють у контексті права ЄС та прав людини, забезпечуючи справедливий баланс між ефективним управлінням та захистом індивідуальних свобод. Принцип пропорційності залишається інструментом для створення справедливого та прозорого правового середовища, що служить інтересам усіх зацікавлених сторін.