ПТСР через роботу з тілами загиблих може визнаватися професійним захворюванням: сигнал з Німеччини для України

Foto: picture alliance/dpa | Patrick Pleul.

Рішення Bundessozialgericht* від 24 березня 2026 року (B 2 U 19/23 R) дає чітке повідомлення: посттравматичний стресовий розлад (post-traumatic stress disorder, PTSD) може визнаватися як «Wie-Berufskrankheit» (квазі-професійне захворювання, quasi-occupational disease) у осіб, чия робота пов’язана з регулярним контактом із тілами загиблих.

Позивач працював, зокрема, пожежником, а згодом – у сфері перепоховання (Leichenumbetter). У цій ролі він протягом років займався ексгумацією та ідентифікацією загиблих – як часів світових воєн, так і конфліктів 1990-х років у Південно-Східній Європі. Його діяльність відбувалася як у Німеччині, так і за її межами.

© матеріал підготовлено за сприяння Адвокатського об'єднання "LE"

Попередні інстанції – Sozialgericht Potsdam та Landessozialgericht Berlin-Brandenburg – відмовили у визнанні ПТСР як наслідку професійної діяльності. Їхня логіка була доволі формалістична: відсутні достатньо усталені медико-наукові дані, що саме така робота загалом здатна викликати ПТСР, а сам по собі контакт із людськими рештками не дорівнює «екстремальній події».

Федеральний соціальний суд цю позицію не прийняв. Він не визнав автоматично ПТСР професійним захворюванням у цій справі, але зробив важливіше – відкрив таку можливість. Суд скасував попередні рішення і повернув справу на новий розгляд, вказавши, що необхідно оцінити сучасні наукові дані щодо ризиків такої діяльності. Саме для таких ситуацій і існує § 9 Abs. 2 Sozialgesetzbuch VII, який дозволяє визнавати захворювання «як професійне», навіть якщо воно прямо не включене до офіційного переліку.

Ключове тут – не остаточний висновок, а правова рамка: якщо професія передбачає підвищений і системний вплив травматичних факторів (traumatic exposure), то ПТСР може бути юридично пов’язаний із цією діяльністю.

Для українського контексту це звучить особливо гостро. В умовах війни тисячі людей – від військових до працівників, які займаються евакуацією тіл, ексгумацією та ідентифікацією загиблих – щоденно працюють із наслідками смерті. І хоча це рішення ухвалене в Німеччині, воно демонструє підхід, який рано чи пізно постає і перед українським правом: чи визнає держава, що психологічна травма (зокрема, ПТСР через роботу з тілами загиблих) може бути не винятком, а професійним ризиком.

Це не про абстрактну гуманізацію права. Це про відповідальність системи: якщо держава організовує діяльність, яка передбачає постійний контакт із травматичними реаліями війни, вона повинна бути готова визнати і її наслідки – не лише фізичні, а й психічні.

Підготовлено за матеріалами LTO.

*Bundessozialgericht, BSG – один із п'яти вищих судів Федеративної Республіки Німеччина (поряд з Федеральним адміністративним судом, Федеральним трудовим судом, Верховним Федеральним судом та Федеральним фінансовим судом), що розглядає правові суперечки, що виникають у соціальній сфері, до яких належать, зокрема у сферах соціального страхування, медичного страхування, пенсійного забезпечення та врегулювання нещасних випадків на виробництві.