Фінансова грамотність як елемент захисту прав споживачів: чому стратегія ЄС важлива і для України

Фінансова грамотність

Фінансова система стає дедалі складнішою, а разом з цим — і взаємини між банками та їх клієнтами. Саме тому Європейський Союз зробив те, чого від нього мало хто очікував: поставив фінансову грамотність у центр захисту прав споживачів. У ЄС зрозуміли, що жодні регуляції не спрацюють, якщо людина не здатна самостійно оцінити ризики, умови та наслідки фінансових рішень. І хоча ця стратегія створена для Європи, її ідеї напряму стосуються й України — країни, де споживачі банківських послуг потребують не меншої, а інколи й більшої підтримки та прозорості.

Про що насправді ця стратегія і чому вона має значення для України

Як зазначено на сайті Комісії ЄС: "Фінансова грамотність є важливою життєвою навичкою. Це більше, ніж розуміння цифр - це можливість всім громадянам отримати правильні знання та навички, щоб приймати обґрунтовані рішення, які формують їхнє майбутнє. Тому це важливо для досягнення фінансової незалежності, безпеки та добробуту."

У Європейському Союзі вирішили зробити фінансову грамотність не чимось факультативним, а частиною споживчої безпеки. Це важливий момент: у ЄС фінансова грамотність — не просто про освіту, а про права споживача, які мають сенс лише тоді, коли людина розуміє, що відбувається з її грошима.

Саме так і вибудувана нова стратегія. Вона не стільки про «уроки фінансів», скільки про те, щоб кожен громадянин міг взаємодіяти з банками, страховими компаніями, інвестплатформами на рівних умовах. Щоб клієнт не був слабшою стороною, яка «підписала, бо не розібралась».

Європейська Комісія фактично визнала: низька фінансова грамотність автоматично означає слабший захист прав споживачів. Коли людина не розуміє умов кредиту, різниці між ставкою фіксованою і плаваючою, не може оцінити ризики інвестицій чи не знає, які дані про себе вона має право не надавати банку — її формальні права не працюють.

Тому стратегія спрямована не лише на роз’яснення базових понять, а й на формування нового типу відносин між споживачем і фінансовою установою: менш маніпулятивних, більш прозорих і з меншим перекосом у бік установи.

Що це означає для банківських клієнтів у ЄС — і чому це нам цікаво

В ЄС хочуть, щоб фінансова поведінка людей перестала базуватися на інтуїції та довірі «бо банк же великий, значить знає, що робить». Банк тепер повинен не просто «продавати продукт», а робити це так, щоб клієнт був повністю здатен зрозуміти, що він купує. Не просто викласти інформацію, а подати її так, щоб вона була реально зрозумілою та не вводила в оману.

Єврокомісія планує зобов’язати організації, які проводять фінансове навчання, працювати за принципами повної нейтральності. Це дуже важливо: фінансова освіта не може бути продовженням маркетингу. Якщо банк хоче пояснювати людям, як працює кредит чи інвестиції — він не має права підштовхувати їх до купівлі конкретного продукту.

Клієнта вчать думати, а не підписувати.

А тепер — про Україну. Навіщо це нам?

Українці нині опинилися в дуже непростих економічних умовах. Водночас банки пропонують дедалі складніші продукти: кредитні канікули, реструктуризацію, депозити з бонусними ставками, різні моделі страхування, інвестиційні сервіси, кешбек-схеми.

Проблема в тому, що абсолютна більшість споживачів не має інструментів, щоб оцінити, що за всім цим стоїть. Вони не розуміють, як насправді формується переплата, що гірше — прострочення чи овердрафт, що таке кредитна історія, як працює комбінований тариф на картці, чому не можна викладати в соцмережі скриншоти із банківського застосунку, і які умови вкладення можуть бути ризикованими.

І тут стратегія ЄС стає нам надзвичайно корисною. Не тому, що ми завтра повинні копіювати її — а тому, що вона показує правильний вектор: захист споживача починається не з інспекторів і штрафів, а з того, що сам споживач перестає бути беззбройним.

Україна вже рухається у цьому напрямку: Нацбанк оновлює правила розкриття інформації, вводить стандарти для реклами фінансових продуктів, вимагає чітких розрахунків та реальної ефективної ставки. Але ЄС додає до цього те, що нам дуже бракує — системне, довгострокове навчання.

Тут і є головний зв’язок: фінансова грамотність — це продовження прав споживача.

Право на чесну інформацію, право на зрозумілі умови, право на вибір без тиску — всі ці права працюють лише тоді, коли людина розуміє, що їй пропонують.

І найцікавіше. Фінансова грамотність та інвестиції.

Окрема частина європейської стратегії стосується простих і доступних інвестиційних рахунків. Мета — зробити інвестиції не розкішшю і не забавою для багатих, а звичайним способом зберігати й примножувати гроші.

Українському ринку це теж було б корисно. Наша інвестиційна культура майже відсутня, а люди часто вважають депозити єдиним безпечним інструментом. Європейський підхід — це про те, щоб інвестиції стали прозорими, контрольованими і зрозумілими.

Якщо Україна створюватиме власні аналоги таких продуктів у майбутньому, ми зможемо уникнути помилок інших країн — завдяки вивченню досвіду ЄС.

Коротко, щоб закрити тему

ЄС не просто розповідає людям про гроші — він вибудовує систему, де споживач стає рівноправним учасником фінансового ринку.Захищений, інформований, здатний приймати рішення.

І це саме той напрямок, який Україна вже почала, але якому дуже потрібна системність. Європейська стратегія може стати хорошою дорожньою картою: не копією, а орієнтиром, як побудувати ринок, де клієнта поважають не на словах, а на практиці.