Чи може суд не застосовувати протиправний нормативний акт до минулих правовідносин? Велика Палата Верховного Суду розгляне спір щодо небалансів «зеленої» електроенергії

наслідки визнання нормативного акта протиправним

9 червня 2026 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав на розгляд Великої Палати ВС справу №910/2917/25, яка може стати визначальною для всієї практики вирішення спорів між виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом та ДП (АТ) «Гарантований покупець».

Фактично Велика Палата має відповісти на фундаментальне питання: чи може нормативно-правовий акт, який згодом було визнано судом протиправним через його невідповідність закону, застосовуватися до правовідносин, що виникли в період його формальної чинності.

Суть спору

Позивачем у справі виступає ТОВ «Глиняни Енерджі» — виробник електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Компанія звернулася до суду з вимогою зобов'язати АТ «Гарантований покупець» здійснити перерахунок частки відшкодування вартості врегулювання небалансів електричної енергії за лютий–серпень 2022 року.

Підставою позову стало те, що відповідач здійснив нарахування із застосуванням формули, передбаченої пунктом 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, у редакції постанови НКРЕКП №46 від 15 січня 2021 року.

Разом із тим ще у 2021 році зазначений пункт був оскаржений до адміністративного суду, а постановою Верховного Суду від 8 вересня 2022 року остаточно визнаний протиправним та нечинним.

Саме ця обставина і стала центральною у спорі.

Протилежні підходи Верховного Суду

Проблема полягає в тому, що на сьогодні у Верховному Суді сформувалися два взаємовиключні підходи.

У постанові Касаційного господарського суду від 20 листопада 2024 року у справі №910/15990/23 було зроблено висновок, що наслідки визнання нормативного акта протиправним можуть поширюватися і на правовідносини, які виникли до моменту втрати ним чинності, якщо такий акт суперечив закону вищої юридичної сили.

Натомість Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №380/4648/25 (постанова від 20 травня 2026 року) дійшов протилежного висновку: визнання нормативно-правового акта протиправним не має ретроактивної дії, а тому такий акт підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли в період його формальної чинності.

Саме необхідність відступу від цього висновку КАС ВС і стала підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Аргументація Касаційного господарського суду

Передаючи справу, колегія КГС ВС фактично висловила незгоду з підходом адміністративної юрисдикції.

По-перше, суд звернув увагу, що стаття 265 Кодексу адміністративного судочинства України регулює лише момент втрати чинності нормативно-правовим актом, але не визначає питання його застосування до конкретних правовідносин.

По-друге, колегія запропонувала розмежовувати два види протиправності нормативних актів:

• протиправність, обумовлену порушенням процедури прийняття акта;

• протиправність, пов'язану зі змістовою невідповідністю акта Конституції або законам України.

На думку суду, саме другий випадок має місце у спорах щодо пункту 9.3 Порядку.

По-третє, КГС ВС нагадав усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої суди не повинні застосовувати нормативні приписи, що суперечать Конституції чи законам України, навіть якщо такі приписи формально залишаються чинними.

Колегія також послалася на попередні висновки Верховного Суду, згідно з якими визнання нормативного акта протиправним через його змістову невідповідність закону фактично означає неможливість його застосування з моменту прийняття.

Чому ця справа є важливою

Практичне значення майбутнього рішення Великої Палати складно переоцінити.

По суті, Велика Палата має визначити співвідношення між двома фундаментальними принципами:

• принципом правової визначеності;

• принципом верховенства права та ієрархії нормативно-правових актів.

Якщо буде підтримано позицію КГС ВС, виробники електроенергії за «зеленим» тарифом отримають можливість вимагати перерахунку небалансів за періоди, коли застосовувалися норми, що згодом були визнані такими, що суперечать закону.

Натомість підтримка підходу КАС ВС означатиме, що нормативно-правовий акт породжує правові наслідки до моменту його офіційної втрати чинності незалежно від подальшого визнання його протиправним.

Без перебільшення, майбутній висновок Великої Палати матиме значення не лише для спорів у сфері відновлюваної енергетики, але й для всієї судової практики щодо наслідків визнання незаконними нормативно-правових актів.