Верховенство права чи захист добросовісного набувача? Що насправді означає рішення ЄСПЛ у справі Galyna Stepanivna NOGA v. Ukraine

Європейський суд з прав людини оприлюднив рішення у справі Galyna Stepanivna NOGA v. Ukraine, яке вже привернуло значну увагу серед юристів, що займаються земельними спорами та питаннями захисту права власності.

© матеріал підготовлено за сприяння Адвокатського об'єднання "LE"

На перший погляд може скластися враження, що Суд підтримав підхід українських органів влади до витребування земель лісового фонду та фактично поставив інтереси держави вище за інтереси приватного власника. Однак більш уважний аналіз рішення свідчить про інше: ключовим питанням для ЄСПЛ знову став не формальний статус земельної ділянки, а пошук справедливого балансу між суспільним інтересом і правом особи на мирне володіння майном.

Обставини справи Galyna Stepanivna NOGA v. Ukraine

У 2008 році заявниця придбала земельну ділянку у приватної компанії. У подальшому прокуратура звернулася до суду з позовом про витребування ділянки в інтересах держави, посилаючись на те, що вона належить до земель лісогосподарського призначення та ніколи не могла законно перейти у приватну власність на підставі рішень органів місцевого самоврядування.

Національні суди погодилися з цією позицією та повернули земельну ділянку державі. Після цього заявниця намагалася отримати компенсацію, однак безуспішно.

ЄСПЛ не встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Чому Суд став на бік держави?

Ключове значення у справі мало те, що Суд не визнав заявницю повністю добросовісним набувачем.

ЄСПЛ звернув увагу на декілька важливих обставин:

– земельна ділянка належала до особливої категорії земель;

– до моменту придбання вже існували багаторічні судові спори щодо правового режиму відповідної території;

– заявниця могла дізнатися про ці обставини, проявивши належну обачність;

– ціна придбання була суттєво нижчою за оціночну вартість земельної ділянки.

Саме сукупність цих факторів дозволила Суду дійти висновку, що заявниця свідомо прийняла ризики, пов'язані з придбанням такого майна.

Фактично Суд визнав, що особа не може посилатися на повний захист як добросовісний набувач, якщо обставини придбання свідчили про очевидні ризики або викликали обґрунтовані сумніви щодо законності походження майна.

Чи суперечить це попередній практиці ЄСПЛ?

Ні.

Саме тут важливо уникати спрощених висновків.

Протягом 2024–2025 років ЄСПЛ ухвалив низку рішень проти України щодо витребування майна та земельних ділянок у приватних осіб.

У справах Drozdyk and Mikula v. Ukraine, Shmakova v. Ukraine, Goropashyn v. Ukraine, Odeska Buterbrodna Kompaniya v. Ukraine та низці інших Суд, навпаки, констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Основною причиною було те, що держава виправляла власні помилки за рахунок добросовісних набувачів та без належної компенсації.У цих справах ЄСПЛ неодноразово наголошував на кількох фундаментальних принципах:

– ризик помилок державних органів має нести держава, а не приватна особа;

– добросовісний набувач не повинен втрачати майно без адекватної компенсації;

– виправлення помилок держави повинно відповідати принципу належного урядування;

– навіть наявність суспільного інтересу не звільняє державу від обов'язку забезпечити справедливий баланс між приватними та публічними інтересами.

Тому рішення у справі Galyna Stepanivna NOGA v. Ukraine не означає відмову ЄСПЛ від попередньої практики. Навпаки, воно демонструє її послідовність.

У чому полягає головний критерій?

Якщо узагальнити останню практику ЄСПЛ, то центральним критерієм стає не саме походження майна та навіть не сам факт незаконності його первісного вибуття з державної власності.

Вирішальними є три питання:

1. Чи існував реальний суспільний інтерес у втручанні?

2. Чи був набувач добросовісним?

3. Чи забезпечила держава справедливий баланс між своїми інтересами та правом особи на мирне володіння майном?

У справі NOGA Суд дав позитивну відповідь на перші два питання на користь держави: захист земель лісового фонду був визнаний легітимною метою, а поведінка заявниці не дозволяла розглядати її як повністю добросовісного набувача.

Саме тому відсутність компенсації не призвела до висновку про порушення Конвенції.

Значення рішення для української практики

Для українських судів та учасників земельних спорів справа NOGA є важливим нагадуванням про те, що концепція добросовісного набувача не є абсолютною.

Водночас це рішення не може розглядатися як універсальне виправдання будь-яких позовів держави про витребування майна.

Остання практика ЄСПЛ свідчить про протилежне: коли особа діяла добросовісно, покладалася на рішення та реєстраційні дії державних органів, а держава намагається виправити власні помилки без компенсації, Суд переважно стає на захист приватного власника.

Тому головний висновок зі справи Galyna Stepanivna NOGA v. Ukraine полягає не в тому, що держава отримала «карт-бланш» на повернення земель. Навпаки, ЄСПЛ ще раз підтвердив, що кожна така справа повинна оцінюватися крізь призму верховенства права, принципу належного урядування, добросовісності набувача та справедливого балансу між приватними і публічними інтересами.

Саме цей баланс, а не формальний статус земельної ділянки, залишається визначальним критерієм конвенційної оцінки втручання у право власності.

Нове законодавство України та сигнал від ЄСПЛ

Оцінюючи значення справи Galyna Stepanivna NOGA v. Ukraine, важливо враховувати й подальший розвиток як практики ЄСПЛ, так і українського законодавства.

Після низки рішень ЄСПЛ щодо витребування майна у добросовісних набувачів Україна у 2025 році ухвалила Закон № 4292-IX, спрямований на посилення захисту таких осіб. Закон запровадив спеціальні гарантії для випадків витребування майна, яке раніше належало державі або територіальній громаді. Зокрема, було передбачено обов'язок забезпечення компенсації особі, у якої майно витребовується, а також механізм внесення відповідних коштів на депозитний рахунок суду ще на стадії подання позову.

Показово, що у справі KOSMATSKA v. Ukraine ЄСПЛ прямо звернув увагу на ці законодавчі зміни та зазначив, що український законодавець фактично визнав: у випадках витребування майна саме держава повинна нести наслідки власних помилок, зокрема фінансові, якщо майно перебуває у володінні добросовісного набувача.

У цьому контексті справа NOGA не свідчить про відхід Суду від раніше сформованих підходів. Навпаки, вона демонструє, що захист добросовісного набувача не є автоматичним. Якщо особа могла знати про проблеми з правовим режимом майна, не проявила належної обачності або свідомо погодилася на очевидні ризики, рівень конвенційного захисту може бути значно нижчим.

Водночас у тих випадках, коли особа добросовісно покладалася на дії державних органів, наявні записи державних реєстрів або належним чином оформлені правовстановлюючі документи, практика ЄСПЛ продовжує виходити з того, що виправлення помилок державного апарату не повинно здійснюватися виключно за рахунок приватного власника.

Саме тому справу Galyna Stepanivna NOGA v. Ukraine доцільно розглядати не ізольовано, а в загальному ряді рішень ЄСПЛ щодо статті 1 Першого протоколу до Конвенції. У сукупності вони формують достатньо послідовний підхід: держава має право захищати публічний інтерес і повертати майно, яке вибуло з її власності незаконно, однак таке втручання повинно відповідати принципам верховенства права, належного урядування, пропорційності та справедливого балансу інтересів.