Про імунітет РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Юлія Черняк розповіла про висновок Суду щодо судового імунітету РФ у справі про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором (постанова КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19). Загальний принцип міжнародного права «рівний над рівним не має влади і юрисдикції» ґрунтується на суверенітеті кожної держави. Українське законодавство передбачає, що іноземна держава може бути залучена як відповідач у цивільному процесі, що відбувається в Україні, виключно за згоди її компетентних органів.

«Інститут юрисдикційного імунітету іноземної держави в цивільних справах про відшкодування шкоди – це не лише дотримання державного імунітету, але й істотний бар’єр для судового захисту порушених прав особи, така собі "ковдра", що дає можливість іноземній державі, в нашому випадку РФ, яка винна у вчиненні делікту, уникати цивільної відповідальності», – сказала Юлія Черняк. Тому Верховний Суд обґрунтував свою позицію про те, що, враховуючи факт агресії РФ, у таких справах може ігноруватися її юрисдикційний імунітет. Тим більше, зважаючи на розрив дипломатичних відносин та відсутність у судів будь-якої можливості отримати від МЗС РФ відповіді на запити.

Коментар Юлії Черняк «Українському радіо» можна послухати за посиланням – https://bit.ly/3KjcRri.

Щоб глибше розуміти суть проблеми, варто прочитати роздуми п. Ю. Черняк на тему "Чи не є інститут юрисдикційного імунітету іноземної держави у цивільних справах про відшкодування шкоди тією «ковдрою», яка дає можливість іноземній державі, винній у вчиненні делікту, уникнути цивільної відповідальності.", висловлені в публікації "Юрисдикційний імунітет іноземної держави у цивільних справах про відшкодування шкоди: Qui Vadis".

Пані Юлія намагається обгрунтувати, що сучасною тенденцією розвитку концепції обмеженого імунітету держави, яка викладена у міжнародних договорах з цього питання, є те, що держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов’язаних із завданням шкоди здоров’ю чи життю, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду, та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду. Те саме стосується і шкоди, завданої майну особи.

Проте, констатує, що Рішення Міжнародного Суду (ICJ) у справі Ferrini v. The Federal Republic of Germany, а також рішення ЄСПЛ у справах Аль-Адсани проти Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії» та «МакЕлхінні проти Ірландії» свідчать про відсутність на даний час факту визнання обмеження імунітету іноземної держави у разі серйозного порушення нею прав людини і вчинення нею міжнародного злочину у державі суду.

І справедливо підсумовує, що що не останню роль у вирішенні питання юрисдикційного імунітету РФ буде відіграватиме і той факт, чи матимуть громадяни України, постраждалі внаслідок військових дій рф в Україні, інші ефективні способи захисту своїх прав, крім подання відповідних позовів до рф у судах України.

То все ж таки: "Чи може РФ без її згоди бути відповідачем в українських судах у справах про відшкоування збитків завданих війною?".

Якщо позиція Верховного Суду висдовлена в постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 не зміниться, то відповідь буде: Так. РФ може бути відповідачем в українських судах.

Доповнення від 14.06.22р.: КЦС ВС у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21) повторив свою правову позицію про відсутність у росії судового імунітету, навівши додаткові аргументи.

На обгрунтування своєї позиції ВС вказав такі основні мотиви:

1. Підтримання юрисдикційного імунітету рф позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним із положеннями п. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції.

2. Судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004).

3. Підтримання імунітету російської федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов’язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.

4. Судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже не є здійсненням росією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Проте, давайте подумаємо ще трохи і спробуємо відповісти на питання: "Як і хто виконуватиме рішення українського суду у справах за позовом до РФ?".

Після згаданої вище постанови ВС отримати рішення українського суду про стягнення коштів з РФ буде не складно. Це рішення навіть набуде законної сили одразу після першої інстанції, тому що його нікому буде оскаржувати, можливо відповідач навіть не дізнається про нього.

Яким чином суди будуть виконувати норму ЦПК про те, що "учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня" ми залишемо без коментарів.

Проблеми у позивача розпочнуться вже на стадії виконання.

Навіть якщо виконавча служба прийме до виконання, то цілком прогнозовано, що відповідати перед своїм громаднином за виконання рішення українського суду буде сама Україна.

Про підходи такої відповідальності ми описали в матерілі "Про компенсацію вартості втраченого майна через війну".

Служба комфорту споживачів буде надалі відслідковувати розвиток правовї думки на цю тему та інформувати громадськість. Якщо ви маєте особистий погляд на способи захисту майнових прав громадн постраждалих через війну, поділіться з нами у коментарях, або напишіть нам на електронну пошту: lviv.ccs@gmail.com.