Про компенсацію вартості втраченого майна через війну

Україна має обов’язок дбати про своїх дітей-сиріт, відшкодовувати матеріальні втрати своїм громадянам. Розмір турботи і відшкодування буде предметом дискусій в суспільстві та довго впливатиме на політичну владу. В тому числі, й через систему виборів та судові спори. У цій публікації спробуємо проаналізувати підходи українських судів до справ про відшкодування майнової шкоди завданої війною.

Росія розпочала відкриті бойові дії проти України на території України. Формально війни ніхто не оголосив. Але, з погляду юристів, дві держави реалізують своє суверенне право на війну. Росія розв’язала агресивну військову операцію, а Україна – справедливо обороняється. В цьому процесі гинуть люди і знищується майно. По завершенню будь якого конфлікту настає мир, коли сторони, які вижили відновлюють втрачене: народжують дітей, будують нові дороги, мости, заводи і житло.

Мирні стосунки між державами залежатимуть від того хто буде переможцем та позиції міжнародної спільноти. На цьому рівні мова йде про: репарації, нові «Плани Маршала», пільгові кредити, воєнні союзи тощо. А, от, відшкодування втраченого своїм громадянам – це завжди внутрішня справа кожної держави (як суверена, як суспільства).

Україна має обов’язок дбати про своїх дітей-сиріт, відшкодовувати матеріальні втрати своїм громадянам. Конкретний розмір турботи і відшкодування буде предметом дискусій в суспільстві та довго впливатиме на політичну владу. В тому числі, й через систему виборів та суди.

Далі ми поговоримо про відшкодування матеріальних втрат громадян.

(а також іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, які на законних підставах мали майно в Україні)

Відшкодування шкоди завданої військовою агресією РФ до 24.02.2022 року регулював «Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 р. № 947, з врахуванням змін внесених постановою КМУ від 09 грудня 2021 р. № 1301.

29 березня Президент України Володимир Зеленський у своєму зверненні заявив: "Держава відшкодує втрати будинку чи квартири внаслідок бойових дій. Кожен наш громадянин і громадянка вже можуть подати заявку у Дії".

Верховна Рада України прийняла за основу проект №7198 від 24.03.2022р. Закону «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації».

Згадані вище дискусії щодо порядку компенсації вже розпочаті у Верховній Раді України. Наприклад, у висновку Головного науково-експертного управління апарату ВРУ спеціалісти вказали, що «виглядає дискусійним положення ч. 2 ст. 6 проекту, згідно з якою граничний розмір компенсації не може перевищувати вартості 150 м.кв. (краще - квадратний метр) за один об’єкт нерухомого майна. Водночас, враховуючи необхідність значних фінансових ресурсів для відшкодування об’єктів житлової нерухомості, вважаємо за доцільне запропонувати поетапне відшкодування: спочатку до вказаної величини, а після її виплати всім особам, які її потребують, - до повного відшкодування.».

Запитання виникають і до того, що Держава хоче перераховувати компенсацію на рахунки зі спеціальним режимом використання – тобто обмежити право людей розпоряджатися отриманими коштами. Або - обмежений строк (90 днів після завершення воєнного стану) на подання заявок про відшкодування.

Нажаль, в сучасній міжнародній практиці російсько-українська війна не перша. З питаннями повоєнних компенсацій люди вже стикалися і, навіть, доводили до суду. Наприклад, у справі Dokic проти Боснії та Герцеговини (рішення ЄСПЛ від 27 травня 2010 року) Суд визнав розмір запропонованої Урядом компенсації за 1 кв. м занадто малим, застосувавши критерій "ринкової вартості майна".

Вірячи в нашу перемогу над агресором, сподіваємося, що Україна після війни залишиться державою в якій керуються принципами верховенства права і поважають європейські цінності.

Спробуємо спрогнозувати, які підходи до вирішення таких спорів будуть розроблені в українській судовій системі.

У цьому допоможе постанова Верховного Суду (у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду) від 4 жовтня 2021 р. №757/18055/18-ц (провадження №61-15453св20).

Позивач заявив вимоги до Кабінету Міністрів України, Державної Казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок попадання снарядів в їх житлові будинки під час артилерійських обстрілів у 2014 - 2017 роках у зв'язку із проведенням антитерористичної операції.

Суди прийшли до висновку, що позивач не може стягнути з Держави реальну шкоду завдану їх житлу через відсутність порядку присудження такого відшкодування. Разом з тим позивач має право на компенсацію від Держави за невиконання Державою свого позитивного матеріального та процесуального обов'язку за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Для пересічного читача таке формулювання нічого не значить (люди не відчувають ріщниці), а от юристи (адвокати) мають поставитися дуже серйозно. Адже від цього залежить предмет і обсяг доказування в судових справах. Так само, як і сума, яка буде присуджена позивачам.

По суті, Верховний Суд, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, покарав Державу за відсутність нормативно-правового акту з порядком компенсації завданої війною шкоди.

Верховний Суд акцентував ще на таких важливих моментах.

Право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання захищено Державою. Зобов'язання держави стосовно поваги та захисту прав людини не зникають і в умовах збройних конфліктів.

Гарантування прав людини з боку держави може здійснюватися як активними діями, так і утриманням від вчинення будь-яких дій. Така діяльність держави з гарантування прав людини пов'язана з видами зобов'язань з боку держав-учасниць Конвенції, якими є негативні та позитивні зобов'язання. Негативні зобов'язання - це зобов'язання держави утримуватися від втручання в права та свободи, а позитивні зобов'язання - навпаки: держава повинна щось зробити, вчинити певні дії, щоб особа могла скористатися своїми правами за Конвенцією. Це, наприклад, може полягати у прийнятті законодавства, що допоможе забезпечити користування гарантованими Конвенцією правами, або забезпеченні реальних умов для реалізації прав.

Позивач помилково вважав, що має право вимоги до держави про відшкодування за її рахунок шкоди, завданої пошкодженням (знищенням) внаслідок терористичного акту будинку, в розмірі реальної його вартості. Цей пункт потребує пояснення: по простому, це означає, що позивач отримав 40 тисяч грн. компенсації не за зруйнований будинок, а за те, що Україна не затвердила порядку відшкодування. Присуджена сума може компенсувати вартість будинку і майна, але, так само, може бути меншою чи більшою.

Стосовно права, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, такі позитивні обов'язки передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме: у матеріальному аспекті держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов'язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов'язки). Оскільки Конвенція покликана захищати права, які є практичними й ефективними, порушення державою будь-якого з конвенційних обов'язків може зумовлювати необхідність присудження за це компенсації. Така компенсація може мати різні форми та встановлюватися, зокрема, залежно від виду порушення.

Відсутність на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судами попередніх інстанцій у законодавстві України відповідних положень щодо відшкодування власникові шкоди, заподіяної його об'єкту житлової нерухомості терористичним актом, не перешкоджає особі, яка вважає, що стосовно її права власності на таке майно певний позитивний обов'язок не був виконаний, вимагати від держави компенсації за це невиконання на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції). Засоби юридичного захисту, які вимагаються згідно зі статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача.

Необхідність встановлення компенсаційного механізму за пошкоджене/зруйноване майно в умовах збройного конфлікту підтверджена у численних рішеннях ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах: Loizidou проти Туреччини від 18 грудня 1996 року, Кіпр проти Туреччини від 10 травня 2001 року, Myra Xenides-Arestis проти Туреччини від 07 грудня 2006 року; Chiragov and Others проти Вірменії [ВП] від 16 червня 2015, п. 199, Sargsyan проти Азербайджану [ВП] від 16 червня 2015 року).

У справі Dokic проти Боснії та Герцеговини (рішення ЄСПЛ від 27 травня 2010 року) Суд підкреслив, що заявник чітко виразив погодження на компенсацію замість реституції і, таким чином, отримав право на відповідну суму. ЄСПЛ також констатував відсутність компенсаційної схеми, яка відповідає стандартам та практиці цього Суду, а розмір запропонованої Урядом компенсації за 1 кв. м визнав занадто малим, застосувавши критерій "ринкової вартості майна".

На підставі цієї практики ЄСПЛ, яка є сталою, а відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вона є джерелом права в Україні, так само виникають легітимні очікування щодо отримання компенсації за пошкоджене/зруйноване майно в результаті проведення антитерористичної операції, а мовою ЄСПЛ - збройного конфлікту на території, підконтрольній уряду України.

З тексту рішення, також, можна дізнатися:

1) Хто має бути відповідачем у спорі про відшкодування вартості втраченого майн?

Позивач правильно визначив Кабінет Міністрів України представником Держави України як відповідача, оскільки Кабінет Міністрів України має повноваження не тільки з організації боротьби з тероризмом в Україні, але й із забезпечення її необхідними силами, засобами та ресурсами (частина перша статті 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом").

2) Якими первинними документами фіксується факт та розміру завданої шкоди через війну?

Повного переліку там нема, але вбачається, позивач може підтвердити факт завдання шкоди:

• актом технічного стану житлового будинку складеного органом місцевого самоврядування;

• актом обстеження житла складений військовою чи військово-цивільною адміністрацією;

• довідкою-підтвердження певної події та обставин видана військовою адміністрацією;

• довідкою від Управлінням праці та соціального захисту населення про взята на облік як внутрішньо переміщену особу тощо.

Відкритим залишається запитання щодо способу підтвердження розміру завданої шкоди: відшкодовувати по усередненій вартості спорудження житла в регіоні; виходити з принципу «ринкової вартості»; чи щось інше?

3) Як правильно формувати позовні вимоги?

В суду слід просити: Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА грошову компенсацію у загальному розмірі 0,00 грн.

Фахівці «Служби комфорту споживачів», у співпраці з фондом "Право і демократія", готові надати pro bono первинну правову допомогу українцям які постраждали від війни і звернуться до нас за консультаціями. Звертайтеся за контактами вказаними тут.

У нас ви, також, можете:

• дізнатися про примусову передачу автомобілів та іншого майна для військових потреб;

• проконсультуватися про особливості роботи бізнесу в умовах воєнного стану;

• отримати відповіді на поширені питання зі сфери трудових відносин в умовах воєнного часу;

• замовити класичні юридичні послуги в галузі сімейних відносин, спадкування, житлово-комінальної сфери, операцій з нерухомістю тощо.