Верховний Суд захистив споживачів від частої зміни норм споживання газу

Односторонній перегляд у сторону збільшення вартості поставленого й оплаченого позивачкою природного газу через перерахунок його обсягу на підставі більших норм споживання, визначених до того періоду, ставить під сумнів передбачуваність дій кожної зі сторін договору та добросовісність поведінки постачальника газу та є несправедливим.

Раніше така позиція сформувалася відносно боржників банків за споживчими кредитами. Тепер її розповсюджено на споживачів природного газу і можна розраховувати, що встановлено єдиний підхід, який дубе використаний у всіх спорах в житлово-комунальній сфері.

Про споживача, як слабшу сторону договору.

Умови договорів зі споживачами мають бути справедливими. Конституційний Суд України ще у 2013 році вказав, що участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Ми про це писали у статті «Хто такий споживач і чому йому має бути комфортно?».

Верховний Суд розвинув цю думку, вказавши, що у банківських спорах, якщо умови договору викладені банком, їх тлумачення здійснюється на користь слабшої сторони – фізособи з урахуванням правила «сontra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав» (постанова ВС КСЦ від 21 серпня 2019 року у справі № 727/6357/16-ц, провадження №61-19772св18).

Принцип добросовісності застосовано також у постанові Великої Палати ВС від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17. Суд пояснив, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути поінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки це значний за обсягом документ, який стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому немає підстав вважати, що при укладенні договору з позивачем «ПриватБанк» дотримав вимог законодавства про повідомлення споживача щодо умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності й розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з’ясування змісту кредитного договору.

Споживач завжди правий не лише у відносинах з банком.

Велика Палата Верховного Суду вважає (постанова від 26 жовтня 2021 року по справа №766/20797/18), що правове регулювання у спірних правовідносинах щодо споживання природного газу населенням у разі відсутності газового лічильника не відповідає критерію якості закону. Таке регулювання не є передбачуваним і доступним через визнання за судовими рішеннями урядових змін до норм споживання природного газу населенням (у разі відсутності газового лічильника) повністю чи частково протиправними (незаконними) та нечинними або визнання судом протиправними дій уряду із запровадження цих змін.

Споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо (пункт 2 частини першої статті 20 Закону № 1875-IV).

Виконавець, тобто суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, зобов`язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо (абзац 5 частини першої статті 1, пункт 4 частини другої статті 21 Закону № 1875-IV).

Норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (абзац 13 частини першої статті 1 Закону № 1875-IV).

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу (частини друга та четверта статті 32 Закону № 1875-IV).

З огляду на вказані приписи споживач має право знати, які норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газового лічильника існують станом на час надання йому послуги з постачання природного газу. Таке право постачальник (виконавець) забезпечує, зокрема, вказуючи відповідну норму у платіжному документі.

Часті зміни, зокрема й за рішеннями суду, у регулюванні норм споживання природного газу, встановлених для людей, які не мають відповідних лічильників, не відповідають принципу юридичної визначеності як складової верховенства права. Це, зокрема, стосується неможливості спрогнозувати застосування відповідних актів Кабінету Міністрів України до визначення обсягу природного газу, за який люди, маючи очікування правомірності та дійсності таких актів, щомісячно повинні сплачувати кошти. За такої ситуації недопустимо покладати тягар негативних наслідків на побутового споживача природного газу, зазначили судді ВП ВС.

Зміна норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, зокрема унаслідок визнання повністю чи частково протиправними (незаконними) та нечинними актів уряду або протиправними його дій із запровадження таких змін, впливає на щомісячну ціну природного газу для конкретного споживача.

Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів (стаття 1175 ЦК України).

Односторонній перегляд у сторону збільшення вартості поставленого у період з 6 травня 2015 року до 31 січня 2016 року включно й оплаченого позивачкою природного газу через перерахунок його обсягу на підставі більших норм споживання, визначених до того періоду, ставить під сумнів передбачуваність дій кожної зі сторін договору та добросовісність поведінки постачальника газу.

Так, останній поставив позивачці природний газ і розраховував на отримання доходу відповідно до тих норм споживання природного газу населенням, які на момент надання відповідних послуг були визначені у постанові № 237, а не на більший дохід, який би він міг отримати у разі визнання цієї постанови протиправною (незаконною) та нечинною з моменту прийняття. Позивачка ж планувала видатки за спожитий обсяг природного газу на рівні тих самих норм споживання, передбачених у постанові № 237, оскільки інших норм споживання на час отримання нею послуг відповідача не було.

Подальший перегляд обов`язків позивачки у менш сприятливу для неї як споживачки сторону суперечить принципу справедливості. Покладення тягаря відповідальності за негативні наслідки застосування нормативно-правого акта для одного адресата (відповідача) на іншого адресата (позивачку) є непропорційним. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується із доводами позивачки про те, що, якщо відповідачеві завдано шкоду внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який суд визнав протиправним (незаконним) і нечинним, то її не мають відшкодовувати особи, які є адресатами цього акта (споживачі).

Якщо у вас виникли питання щодо справедливості нарахувань за тепло, воду, електричну енергію, газ, - звертайтеся до адвоката Служби комфорту споживачів.