Захист прав суб'єктів господарювання в умовах зміни законодавства про ВДЕ: правовий аналіз та судова практика

ВДЕ в Україні

Проблематика стабільності правового середовища у сфері відновлюваної енергетики в Україні набула особливої актуальності після запровадження механізму «зеленого» тарифу. Цей інструмент сприймався як ключова державна гарантія для інвесторів, що стимулювала масштабні капіталовкладення у галузь та формувала очікування довгострокової передбачуваності. Водночас подальші законодавчі зміни, зокрема ретроспективне зниження тарифів та невиконання зобов’язань державою, поставили під сумнів дієвість стабілізаційної норми, відкривши дискусію щодо меж законних очікувань інвесторів та ефективності національних і міжнародних механізмів правового захисту.

1. Вступ. Стабілізаційна норма як основа довіри інвесторів: Аналіз правового контексту

1.1. Загальна характеристика сектору ВДЕ в Україні та роль «зеленого» тарифу

Сектор відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в Україні тривалий час був однією з найпривабливіших сфер для інвестицій, що значною мірою стало можливим завдяки запровадженню моделі «зеленого» тарифу. Цей механізм передбачає, що держава гарантує закупівлю усієї виробленої з альтернативних джерел електричної енергії за фіксованою, економічно обґрунтованою ціною, яка є вищою за ринкову. Основною метою цієї моделі було стимулювання інвестицій у «чисту» енергетику, зниження залежності від традиційних енергоносіїв та виконання міжнародних зобов'язань. Така модель мала забезпечити інвесторам передбачувані та стабільні умови для бізнесу, мінімізуючи регуляторні ризики і тим самим заохочуючи вкладення значного капіталу в довгострокові проєкти.

legal.lviv.ua - адвокати у Львові

1.2. Юридична сутність та значення статті 9-4 Закону України «Про альтернативні джерела енергії»

Ключовим елементом державної гарантії для виробників «зеленої» енергії стала стабілізаційна норма, закріплена у статті 9-4 Закону України «Про альтернативні джерела енергії». Ця стаття містить імперативне положення, яке гарантує, що для суб’єктів господарювання, яким «зелений» тариф встановлено або буде встановлено, протягом усього терміну його дії застосовуватиметься законодавство, чинне на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» (Закон № 810-IX від 21 липня 2020 року). Єдиним винятком є законодавство, яке покращує становище суб’єктів господарювання, наприклад, зменшує податки чи спрощує регулювання.

Ця норма є не просто юридичним положенням, а фундаментальною інвестиційною обіцянкою, що мала на меті захистити «законні очікування» інвесторів від будь-яких непередбачуваних і несприятливих змін у майбутньому. Запровадження такої норми було прямою реакцією на занепокоєння інвесторів щодо стабільності українського регуляторного середовища. Її наявність у законодавстві демонструвала розуміння державою важливості правових гарантій для залучення капіталу, особливо в стратегічні галузі.

2. Конфлікт між гарантіями та реальністю: Дії держави після 2020 року

2.1. Впровадження Закону № 810-IX та ретроспективне зниження тарифів

Попри наявність стабілізаційної норми, фактичні дії держави після 2020 року призвели до системного конфлікту. Центральним актом, що спричинив цю колізію, став Закон № 810-IX, який доповнив Закон № 555 статтею 9-4. Прийняття цього закону запровадило понижуючі коефіцієнти до «зелених» тарифів, що де-факто призвело до їх ретроспективного зниження для виробників, які вже інвестували в проєкти. Для сонячних електростанцій, введених в експлуатацію після 30 червня 2015 року, тариф був знижений в середньому на 15%, а для тих, що були введені раніше, — майже на 50%.

Цей закон став прямою причиною правової колізії, оскільки, з одного боку, він містив стабілізаційну норму, а з іншого — сам же йшов врозріз з принципом стабільності, ретроспективно погіршуючи умови для частини інвесторів. Ця ситуація була додатково посилена подальшими ініціативами, наприклад, законопроєктом №9011, який передбачав п’ятикратне зниження «зеленого» тарифу для приватних домогосподарств. Такі дії сигналізували про системний підхід держави до перегляду своїх зобов’язань, що підривало довіру до державних гарантій в цілому.

2.2. Провал «Зеленого меморандуму» та системна заборгованість

На тлі законодавчих змін уряд спробував досягти компромісу з інвесторами, підписавши так званий «Зелений меморандум». За його умовами, виробники ВДЕ погоджувалися на зниження тарифів в обмін на обіцянку держави збалансувати енергоринок і забезпечити своєчасні, хоч і менші, виплати. Проте, як зазначають експерти, держава не поспішала виконувати взяті на себе зобов'язання, що призвело до «катастрофічної» заборгованості перед виробниками.

За даними самого ДП «Гарантований покупець» («ГарПок»), заборгованість перед учасниками ринку залишається серйозною проблемою, яка накопичувалася протягом останніх років. Хоча керівництво «ГарПока» стверджує, що ситуація покращується і борг скорочується (з 35,8 млрд грн у вересні 2024 року до 22,3 млрд грн у березні 2025 року), проблема досі є гострою.

Послідовність подій, що почалася з невиконання державою своїх зобов'язань, призвела до втрати довіри з боку інвесторів. Це, своєю чергою, стало причиною того, що деякі компанії, як, наприклад, Elementum Energy, відмовилися від роботи за «зеленим» тарифом і перейшли на вільний ринок. А інші, як наприклад, Modus Energy International B.V., - звернулися проти держави до механізмів міжнародного інвестиціного арбітражу. Така тенденція, коли виробники відмовляються від державних дотацій через ризик регуляторної нестабільності, зменшує надходження до системи підтримки ВДЕ і тим самим лише посилює фінансову кризу, створюючи замкнене коло проблем.

3. Шляхи захисту прав у національних судах України

Захист прав суб'єктів господарювання в Україні має двоєдиний характер, що виражається в існуванні двох основних типів спорів, які розглядаються в різних юрисдикціях: адміністративні та господарські.

3.1. Адміністративна юрисдикція: Оскарження актів НКРЕКП

Адміністративні суди розглядають спори, що виникають між фізичними чи юридичними особами та суб'єктами владних повноважень (державними органами) щодо оскарження їхніх рішень або дій. У контексті «зеленого» тарифу це стосується оскарження постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), які встановлюють понижуючі коефіцієнти.

Аналіз ключового прецеденту в цій сфері — Постанови Касаційного адміністративного суду Верховного Суду (КАС ВС) від 23 червня 2023 року у справі № 120/8282/20-а — демонструє несприятливу для інвесторів позицію. У цій справі ТОВ «Енергоінвест» оскаржувало постанови НКРЕКП, що знизили «зелений» тариф, посилаючись на порушення державних гарантій, встановлених у Законі № 555. Однак Верховний Суд відмовив у задоволенні позову. Суд обґрунтував своє рішення тим, що НКРЕКП діяла в межах своїх повноважень, застосовуючи норми новоприйнятого Закону № 810-IX, який доповнив Закон № 555 статтею 9-4, що, своєю чергою, передбачає застосування понижуючих коефіцієнтів.

Цей судовий висновок фактично нівелює практичне значення стабілізаційної норми статті 9-4 як інструменту захисту від законодавчих змін. Суд підтримав принцип верховенства нового закону над попередніми гарантіями, закріпленими в цьому ж законі. Такий підхід робить стабілізаційну норму «декларативним правом», не забезпеченим необхідними засобами захисту, що створює значні ризики для інвестиційної діяльності.

3.2. Господарська юрисдикція: Стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець»

На відміну від адміністративних, господарські суди розглядають спори, що виникають у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності. У цьому випадку йдеться про стягнення коштів з ДП «Гарантований покупець» за вже вироблену та відпущену електроенергію на підставі укладеного договору купівлі-продажу.

Аналіз судової практики в господарській юрисдикції, зокрема у справах № 910/13034/20 та № 910/11830/20, свідчить про послідовну і сприятливу для виробників позицію Верховного Суду (Касаційного господарського суду). Суд неодноразово відхиляв аргументи «ГарПока» про те, що ненадходження коштів від НЕК «Укренерго» є підставою для невиконання зобов'язань перед виробниками. У своїх постановах Верховний Суд наголошував, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ця судова практика демонструє, що суди послідовно захищають договірні зобов'язання. У той час як адміністративна юрисдикція не надає ефективного захисту від законодавчого втручання в розмір тарифів, господарські суди є надійним інструментом для стягнення боргів за вже відпущену енергію.

У Таблиці 1 представлено огляд ключових судових справ, що ілюструє різницю у підходах національних судів.

№ справи	Юрисдикція	Предмет спору	Позиція Суду	Ключовий правовий висновок
120/8282/20-а	Адміністративна	Оскарження постанов НКРЕКП про зменшення «зеленого» тарифу	Відмовлено у задоволенні позову	НКРЕКП діяла в межах повноважень, застосовуючи Закон № 810-IX. Стабілізаційна норма не захищає від змін у законодавстві.
910/11830/20	Господарська	Стягнення заборгованості з ДП «ГарПок» за договором	Позов задоволено частково	Ненадходження коштів від «Укренерго» не є підставою для звільнення «ГарПока» від зобов'язань.
910/13034/20	Господарська	Стягнення заборгованості з ДП «ГарПок» за договором	Позов задоволено	Одностороння відмова від зобов'язання за договором є неприпустимою.

4. Захист прав суб’єктів господарювання на міжнародному рівні

4.1. Інвестиційний арбітраж: Правові підстави та механізми

Для іноземних інвесторів існує ще один, більш потужний, інструмент захисту — інвестиційний арбітраж. Це спосіб вирішення спорів між інвестором та державою, на території якої була здійснена інвестиція, що забезпечується міжнародно-правовими зобов'язаннями. Україна є учасником Договору до Енергетичної хартії, який надає іноземним інвесторам право звертатися до арбітражу у разі порушення державою своїх зобов'язань.

Однією з ключових підстав для такого звернення є порушення державою принципу «законних очікувань» (legitimate expectations) інвестора. Цей принцип означає, що інвестор має право очікувати, що держава дотримуватиметься своїх обіцянок, на підставі яких були здійснені інвестиції. Ретроспективні зміни в законодавстві, такі як зменшення «зеленого» тарифу, можуть бути розцінені як пряме порушення цього принципу.

4.2. Аналіз прецедентної практики: Перший арбітраж проти України

Правова невизначеність призвела до ініціювання інвестиційних спорів. Першим міжнародним арбітражем у сфері ВДЕ проти України став позов від компанії Modus Energy International, яка є частиною литовської Modus Group. Компанія звернулася до арбітражу, стверджуючи, що Україна порушила Договір до Енергетичної хартії, зменшивши «зелений» тариф для сонячних електростанцій на 15% з 1 серпня 2020 року згідно із Законом № 810-IX. Сума позову оцінюється щонайменше у 11,5 млн євро.

Цей кейс є прямим наслідком нездатності держави виконати свої національні та міжнародні зобов'язання. Для іноземних інвесторів міжнародний арбітраж є більш надійним механізмом, ніж національні суди, для захисту від законодавчого втручання, оскільки він забезпечує неупереджений розгляд та має високий показник виконуваності рішень.

Варто відзначити, що цей інструмент доступний не для всіх. За даними ДП «Гарантований покупець», лише 17 з понад 1000 компаній, що працюють за «зеленим» тарифом, мають у своїх договорах положення про вирішення спорів у Парижі за Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати. Це вказує на обмежений характер цього інструменту, що робить його недоступним для більшості місцевих гравців.

4.3. Порівняльний аналіз: переваги та недоліки інвестиційного арбітражу та національних судів

Кожен механізм захисту має свої особливості, які необхідно враховувати при виборі стратегії.

Механізм	Юрисдикція	Предмет спору	Доступність	Тривалість	Вартість	Перспективи успіху
Адміністративний суд	Національна	Оскарження нормативно-правових актів (НКРЕКП)	Висока (для всіх суб'єктів)	Середня	Низька	Низькі (у справах про оскарження тарифів)
Господарський суд	Національна	Стягнення заборгованості (ДП «ГарПок»)	Висока (для всіх суб'єктів)	Середня	Низька	Високі (підтверджено сталою практикою ВС)
Інвестиційний арбітраж	Міжнародна	Порушення міжнародних зобов'язань державою	Низька (лише для іноземних інвесторів з арбітражною угодою)	Довготривала	Висока	Високі (виходячи з принципу законних очікувань)

5. Комплексна оцінка: Ризики, можливості та інші механізми захисту

5.1. Удар по інвестиційній привабливості та її наслідки

Дії уряду щодо ретроспективного зниження тарифів та невиконання зобов'язань, взятих у «Зеленому меморандумі», мають значно ширші наслідки, ніж локальні конфлікти. Вони спричинили втрату довіри до держави як надійного партнера і завдали значного удару по інвестиційній привабливості України. Цей прецедент може перекреслити всі інвестиційні програми. Інвестори можуть змиритися з воєнним ризиком, однак ризик невиконання державою своїх зобов’язань є більш руйнівним для їхніх інвестиційних рішень.

5.2. Роль Ради бізнес-омбудсмена як альтернативного інструменту

Окрім судових шляхів, суб’єкти господарювання мають можливість звернутися до Ради бізнес-омбудсмена (РБО) для позасудового врегулювання спору з державним органом. РБО розглядає скарги на зловживання державних органів, якщо справа не перебувала на розгляді суду. Цей механізм є безкоштовним і може бути використаний як спосіб досудового врегулювання, що дозволяє уникнути тривалої та дороговартісної судової тяганини. Однак варто враховувати, що РБО надає рекомендації, а не виносить обов'язкові до виконання рішення.

6. Висновки та покрокові практичні рекомендації

6.1. Резюме правової ситуації

Аналіз показує, що існує глибока суперечність між декларативною стабільністю, що мала бути гарантована статтею 9-4, та фактичною зміною правил гри, що відбулася внаслідок прийняття Закону № 810-IX. Суди в Україні по-різному реагують на цю колізію: адміністративні суди, як показує практика Верховного Суду, не надають захисту від законодавчих змін, визнаючи правомірність дій НКРЕКП щодо зниження тарифів. Водночас, господарські суди демонструють послідовну і сприятливу для виробників практику у справах про стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець», підкреслюючи недопустимість односторонньої відмови від договірних зобов’язань. Для іноземних інвесторів, які мають відповідні угоди, інвестиційний арбітраж є потужним, хоч і дорогим, інструментом захисту своїх прав.

6.2. Стратегічні рекомендації для суб’єкта господарювання

На основі проведеного аналізу суб’єкту господарювання, який опинився в подібній ситуації, рекомендується діяти за таким алгоритмом:

1. Провести аудит наявних документів: Насамперед, необхідно перевірити договір купівлі-продажу електроенергії з ДП «Гарантований покупець» на наявність арбітражного застереження. Якщо компанія є підприємством з іноземними інвестиціями і така угода є, це відкриває шлях до міжнародного арбітражу, що слід розглядати як стратегічний варіант.

2. Пріоритет дій: Найнадійнішим та найменш ризикованим шляхом захисту прав є стягнення поточної та минулої заборгованості з ДП «Гарантований покупець» у господарському суді. Цей шлях має високі шанси на успіх, що підтверджено сталою практикою Верховного Суду. Виконання судового рішення може бути складним, але наявність позитивної судової практики є критично важливою.

3. Оцінити ризики оскарження: Слід ретельно зважити доцільність оскарження постанов НКРЕКП в адміністративному суді. Враховуючи негативні висновки Верховного Суду у справах про зниження тарифів, вірогідність успіху є вкрай низькою, а процес може бути тривалим та ресурсозатратним.

4. Розглянути інвестиційний арбітраж: Якщо компанія є іноземним інвестором та має право на звернення до арбітражу, варто розглянути цей варіант. Основою для позову має стати порушення принципу «законних очікувань», що є потужним аргументом на міжнародному рівні. Проте слід враховувати високу вартість та тривалість такого процесу.

5. Досудове врегулювання: Для стягнення боргу варто також розглянути звернення до Ради бізнес-омбудсмена. Цей механізм може сприяти вирішенню спору без необхідності звернення до суду.