Хто такі монополісти? Та чому від них слід захищати?

«Захищаємо від зловживань монополістів та чиновників», - так представлена Служба комфорту споживачів на головній сторінці нашого сайту. І так говорять наші адвокати, відповідаючи на питання: «Чим займається ваша компанія?». Якщо значення слова «чиновник» майже всім відомо, то «Хто такі монополісти?», - наступне найчастіше запитання до нас. Спробуємо це пояснити.

Монопо́лія (від грецьких слів «mono» — один, «poleo» — продаю) — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу тощо), що належить одній особі, групі осіб чи державі, а також встановлення підприємцем або групою підприємців контролю над однією чи кількома галузями виробництва з метою збільшення прибутків і ліквідації конкуренції.

Ринок чистої монополії — це такий тип побудови ринку, на якому продукцію пропонує один продавець. Підприємство-монополіст має задовольнити всіх потенційних покупців певного товару в межах даного ринку, і тому це підприємство ототожнюється з галуззю. В широкому розумінні монополія — це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції та ціну продукції, що реалізується.

Ви не можете обрати хто вам доставить до будинку чи підприємства електричну енергію, природний газ, як і не існує в Україні двох залізничних колій. Тому Львівобленерго, Львівгаз – це приклади регіональних монополістів в межах Львівської області. А Укрзалізниця – монополіст в межах цілої держави. Ці підприємства ще називають «природними монополіями», бо їх діяльність є більш ефективною (а отже, - дешевшою для споживача) за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва. Зведений реєстр природних монополій веде Антимонопольний комітет України: https://bit.ly/3scm8KJ

Тому спеціально доводити, що той чи інший надавач комунальних послуг є монополістом не так вже й складно.

Інша справа, коли підприємства немає в згаданому вище переліку, але й альтернативи його продукції теж немає. Якщо ви зустріли таку ситуацію, саме час вивчати Закони України «Про захист економічної конкуренції» та «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Як ви вже, напевно, здогадалися, основним органом, що регулює ринки на яких діють монополії та слідкує за відсутністю зловживань в Україні є Антимонопольний Комітет.

Окрім природних монополій, підприємство вважається монополістом, якщо: підприємство не має конкурентів на ринку; або підприємство не стикається зі значною конкуренцією на ринку через обмежений доступ інших учасників ринку до сировини, каналів збуту, існування бар'єрів для входу, певних переваг або інших обставин.

За замовчуванням підприємство вважається таким, що займає домінуюче становище, якщо воно володіє більш ніж 35-відсотковою часткою на ринку. Ринком може вважатися, праткично, будь яка сфера діяльності, від випікання хліба в гірській місцевості до, вже згаданих, залізничних колій.

Бути монополістом не заборонено. Заборонено зловживати монопольною владою.

Зловживанням є будь-яка дія або бездіяльність підприємства, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвело або може призвести до запобігання, усунення чи обмеження конкуренції або порушення інтересів інших осіб, підприємств або споживачів, що було б неможливо за значної конкуренції на ринку. Наприклад, зловживанням є: встановлення невиправдано високих цін (ціни природніх монополій, як правило регулюються державою у вигляді тарифів або лімітованих націнок); застосування різних цін або умов до ідентичних угод на невиправданій основі; покладання додаткових договірних зобов'язань, не пов'язаних з предметом угоди (наприклад, придбати засоби обліку лише певного виробника, або замовити роботи з проектування в конкретно вказаних осіб); обмеження виробництва, ринків або технологічного розвитку таким чином, що завдає або може завдати шкоди іншим гравцям або клієнтам ринку; часткова або повна відмова від купівлі чи продажу товарів за відсутності альтернативних джерел продажу чи купівлі тощо.

Встановлення цін або умов, які підприємство обґрунтовано не змогло б встановити, якби ринок був конкурентним, є найпоширенішим зловживанням домінуючим становищем стосовно споживачів.

Ми ще пам’ятаємо приставки для перегляду ефірного телебачення у форматі Т2 по ціні 600 – 700 грн., в час коли пристойний DVD-програвач коштував 300 грн. Антимонопольному комітету України знадобилося вісім років, щоб довести, що ТОВ «Зеонбуд» (провайдер телевізійного мовлення Т2 в Україні) підвищувало тарифи за відсутності для цього будь-яких економічних обґрунтувань. В АМКУ також дійшли висновку, що «Зеонбуд» не підвищив би ціни, якби зіткнувся із значною конкуренцією на ринку. Проте не лякайтеся! Не кожен монополіст належить сину корумпованого президента держави, тому 8 років розслідування не є правилом. Справедливість перемагає, як правило, швидше.

Як захиститися від зловживання монополіста?

Розслідування АМКУ про порушення законодавства про конкуренцію може бути розпочато одним із трьох способів: за скаргами третіх осіб на порушення їхніх прав внаслідок імовірного порушення; за поданням державного органу про порушення законодавства про конкуренцію; або за власною ініціативою АМКУ.

Повноваження Антимонопольного комітету при розгляді справи надзвичайно великі: запит на інформацію від підприємств, органів державної влади та третіх осіб; запитати висновки експертів; входження та обшук приміщень і транспортних засобів підприємств; опитування посадових осіб та працівників підприємств, отримання пояснень від третіх осіб; арешт або арешт майна, документів чи інших доказів; залучення міліції, митниці та інших правоохоронних органів. За невиконання його вимог чи надання недостовірної інформації на запит – штрафи, як за саме порушення.

Максимальний розмір штрафу, який може бути накладено АМК на підприємство за зловживання домінуючим становищем, становить 10 відсотків від його обороту. Крім штрафу підприємству надають рекомендації по усуненню поведінки, яка призвела чи може призвести до зловживань. Тому звернення споживача за захистом від неправомірних дій монополіста є ефективним кроком.

Але найголовнішим є те, що особи, яким завдано збитків внаслідок зловживання домінуючим становищем з боку підприємства, можуть звернутися до суду за відшкодуванням. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Відповідно до практики Верховного Суду, щоб добитися відшкодування збитків позивачу слід доказати одночасно (кумулятивно) чотири елементи, а саме: протиправну поведінку порушника (підтверджену відповідним рішенням АМКУ – тому звернення до Комітету є обов’язковим); наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; і вину порушника (наявність вини порушника резюмується, її відсутність має довести відповідач). Юристи та адвокати Служби комфорту споживачів допоможуть вам це зробити ефективно.