Post Danmark та Укрпошта: уроки конкуренційного права в поштовій сфер

Post Danmark та Укрпошта

Сьогодні ми розглянемо цікавий кейс із данською поштовою компанією Post Danmark, описаний у статті Крістіана Бергквіста "Post Danmark - More than just another serial infringer", і проведемо паралелі з українською реальністю, зокрема з діяльністю Укрпошти. Обидві компанії зіткнулися з викликами цифрової епохи, але їхні підходи та наслідки мають спільні риси, які варто проаналізувати з точки зору конкуренційного права.

Post Danmark: від монополії до кризи

Post Danmark, данський поштовий оператор із 400-річною історією, довгий час був державною монополією, що забезпечувала універсальні поштові послуги (USO). Проте з лібералізацією ринку в ЄС (Директиви 97/67 та 2008/6) компанія втратила ексклюзивні права на листи, а обсяги їх доставки впали на 90% з 2000 року через цифровізацію. Замість адаптації Post Danmark вчепилася за стару модель, вважаючи листи основним бізнесом, а інші послуги (рекламу, посилки) — другорядними.

© матеріал підготовлено за сприяння Адвокатського об'єднання "LE"

Ключова проблема полягала в так званій політиці "інкрементального ціноутворення": неосновні послуги цінувалися лише за додатковими витратами, тоді як основні покривалися за рахунок листів або державних субсидій. Це дозволяло компанії агресивно демпінгувати на конкурентних ринках, витісняючи приватних гравців. Такі дії призвели до двох знакових справ у Європейському суді:

• Post Danmark I (2012): Суд визнав, що ціни вище інкрементальних витрат, але нижче середніх загальних, не є автоматично порушенням. Проте це дало компанії перевагу над конкурентами, які не мали інших джерел доходу.

• Post Danmark II (2015): Суд уточнив, що тест "так само ефективного конкурента" (AEC) не завжди застосовний у секторах із високими бар’єрами та державною підтримкою.

Фінансово це обернулося катастрофою: доходи впали з 12 млрд DKK у 2007 році до 5,3 млрд у 2021 році, а у 2016 році дефіцит у 1,37 млрд DKK знищив капітал компанії. Данський уряд змушений був влити кошти (1,19 млрд DKK у 2018 році), але навіть нова стратегія — перехід на посилки — ризикує повторити старі помилки без правильного розподілу витрат.

Укрпошта: тиха відмова від листів

Тепер звернемося до України. Укрпошта, як і Post Danmark, є оператором із USO, зобов’язаним доставляти листи по всій країні. Але в останні роки вона фактично припинила доставку паперових листів додому, переключивши адресатів на отримання кореспонденції у відділеннях або через електронні канали. Цей крок відбувся тихо, без гучних оголошень, але має схожі риси з данським кейсом.

Як і в Данії, обсяги листів в Україні різко скоротилися через цифровізацію — листи замінюють електронні повідомлення, а бізнес переходить на онлайн-платформи. Укрпошта, схоже, зробила ставку на посилки та логістику, що стрімко зростають через e-commerce. Проте відмова від доставки листів додому може вказувати на те, що компанія, подібно до Post Danmark, не встигла адаптувати свою модель до реалій, переклавши тягар USO на державу чи споживачів.

Уроки для конкуренційного права

1. Розподіл витрат — ключ до чесної гри. І Post Danmark, і Укрпошта демонструють, що неправильний розподіл витрат між послугами може спотворити конкуренцію. Якщо Укрпошта, наприклад, субсидує посилки за рахунок державних дотацій на USO, це може стати проблемою для приватних логістичних операторів, таких як Нова Пошта.

2. Тест AEC потребує доопрацювання. Як показав Post Danmark II, стандарт "так само ефективного конкурента" не завжди працює для багатопродуктових компаній із державною підтримкою. В Україні це може означати, що Антимонопольний комітет має ширше оцінювати поведінку Укрпошти, а не покладатися лише на формальні тести.

3. Державна підтримка під мікроскопом. І в Данії, і в Україні державні субсидії рятують поштових операторів, але без чіткого контролю вони можуть перетворитися на незаконну держдопомогу, що порушує конкуренцію.

Висновок

Кейс Post Danmark — це попередження для Укрпошти та інших поштових операторів у пострадянських країнах. Тиха відмова від доставки листів може здаватися прагматичним рішенням, але без прозорого розподілу витрат і адаптації до ринкових умов це лише відкладає неминуче. Конкуренційне право має бути не лише каральним інструментом, а й дороговказом, який допомагає таким компаніям знайти баланс між USO та комерційною діяльністю. Інакше на нас чекають нові "серійні порушники" — або нові фінансові крахи.