Суд ЄС: Суд з банкрутства зобов’язаний з власної ініціативи перевіряти, чи є у договорі споживача несправедливі умови (справа C‑582/23)

3 липня 2025 року Суд Європейського Союзу ухвалив рішення, яке має суттєве значення для захисту прав споживачів у межах процедур банкрутства. У справі C‑582/23 [Wiszkier] Суд підтвердив, що національні суди, які розглядають справи про неплатоспроможність фізичних осіб, зобов’язані з власної ініціативи перевіряти, чи містить договір положення, які можуть бути визнані несправедливими — навіть якщо список кредиторських вимог уже затверджено.

🔍 Суть справи

У Польщі фізичну особу було визнано банкрутом. Основна частина вимог до боржника походила з іпотечного договору, укладеного 12 років тому, що був прив’язаний до швейцарського франка. Споживач визнав ці вимоги, і список був офіційно затверджений наглядовим суддею.

Однак на пізнішому етапі провадження суд з банкрутства запідозрив, що вказаний договір містить несправедливі умови. Якщо це підтвердиться, сума боргу до банку може бути суттєво меншою або взагалі відсутньою. За польським правом суд не мав повноважень самостійно перевірити умови договору, а лише міг звернутися до наглядового судді.

⚖️ Висновок Суду ЄС

Суд ЄС прямо вказав, що така система суперечить вимогам Директиви 93/13/ЄЕС про несправедливі умови в договорах із споживачами. Зокрема:

• Суди з банкрутства зобов’язані з власної ініціативи перевіряти несправедливість умов споживчого договору. Це зобов’язання виникає навіть тоді, коли список вимог уже набрав сили res judicata.

• Передача цього питання наглядовому судді та очікування його рішення можуть створити надмірне навантаження на споживача й затягнути провадження, чим порушується ефективний захист, гарантований правом ЄС.

• Суд повинен мати можливість застосовувати тимчасові заходи, наприклад, обмежити утримання із заробітної плати боржника до завершення перевірки умов договору.

  
  

🔎 Коментар

Це рішення послідовно продовжує практику Суду ЄС щодо пріоритетності захисту споживача над процесуальними обмеженнями національного права. Зокрема, Суд неодноразово підкреслював, що споживач є слабшою стороною договору і тому потребує особливого захисту, навіть у складних процедурах, як-от банкрутство.

Ці підходи важливо враховувати й в українському контексті, особливо у зв’язку з можливістю майбутньої гармонізації національного законодавства із правом ЄС.

🔗 Оригінал прес-релізу на сайті CURIA