Суд ЄАВТ та його вплив на екологічну політику: аналіз рішення у справі про ОВД E-18/24

Оцінка впливу на довкілля - ОВД

21 травня 2025 року Суд Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) виніс рішення у справі E-18/24, що стало важливим кроком у тлумаченні екологічного законодавства Європейського економічного простору (ЄЕП). Справа, ініційована Апеляційним судом Боргартінга в Норвегії, стосувалася спору між Норвезькою державою (Міністерством енергетики) та екологічними організаціями Greenpeace Nordic і Nature and Youth Norway. Центральним питанням було те, чи повинні викиди парникових газів від спалювання видобутих нафти й газу, проданих третім сторонам, вважатися «ефектами» проєктів видобутку відповідно до Директиви 2011/92/ЄС про оцінку впливу на довкілля (ОВД). Це рішення має значні наслідки не лише для країн ЄЕП, а й для Європейського Союзу (ЄС) та країн-партнерів, таких як Україна.

У цій статті розглядаються роль Суду ЄАВТ, його відмінності від Суду ЄС, зміст рішення у справі E-18/24 та його потенційний вплив.

АО "Енергія права" (LE)

Що таке Суд ЄАВТ?

Суд ЄАВТ – це міжнародний судовий орган, створений у рамках Європейської асоціації вільної торгівлі для забезпечення дотримання Угоди про ЄЕП у країнах-членах ЄАВТ, які входять до ЄЕП: Норвегії, Ісландії та Ліхтенштейну. Розташований у Люксембурзі, Суд ЄАВТ виконує функції, подібні до Суду Європейського Союзу (CJEU), але зосереджується на праві ЄЕП, яке включає значну частину acquis communautaire ЄС, адаптованого для країн ЄАВТ.

Основні функції Суду ЄАВТ:

• Консультативні висновки: Надає національним судам країн ЄАВТ тлумачення норм права ЄЕП, включаючи директиви ЄС, інкорпоровані до Угоди про ЄЕП.

• Вирішення спорів: Розглядає спори між країнами ЄАВТ, між ЄАВТ та Наглядовим органом ЄАВТ (ESA) або між ESA та приватними сторонами.

• Гармонізація права: Забезпечує одноманітне застосування права ЄЕП, яке має бути сумісним із правом ЄС, щоб підтримувати функціонування внутрішнього ринку.

Відмінності від Суду ЄС:

• Юрисдикція: Суд ЄАВТ діє в межах Норвегії, Ісландії та Ліхтенштейну, тоді як CJEU охоплює 27 країн-членів ЄС.

• Характер рішень: Висновки Суду ЄАВТ є консультативними і не мають обов’язкової сили для національних судів, на відміну від рішень CJEU, які є юридично обов’язковими.

• Сфера дії: Право ЄЕП не включає деякі сфери політики ЄС, такі як спільна зовнішня політика чи юстиція, тоді як CJEU охоплює весь спектр права ЄС.

• Склад і прецедентність: Суд ЄАВТ має менший склад суддів (по одному від кожної країни ЄАВТ) і його рішення не створюють формальних прецедентів, хоча мають значний вплив. CJEU, навпаки, формує обов’язкові прецеденти.

Незважаючи на ці відмінності, Суд ЄАВТ часто спирається на прецеденти CJEU, щоб забезпечити гармонію між правом ЄЕП та ЄС, що є ключовим для функціонування єдиного ринку.

Рішення у справі E-18/24: суть і значення

Контекст справи

Справа E-18/24 стосувалася законності трьох рішень Міністерства енергетики Норвегії про схвалення планів розробки та експлуатації нафтових і газових проєктів у Північному морі (Брейдаблік, Тірвінг та Іггдрасіль). Екологічні організації оскаржили ці рішення, стверджуючи, що оцінки впливу на довкілля (ОВД), проведені для проєктів, не враховували викиди парникових газів від спалювання видобутих ресурсів, проданих третім сторонам. Апеляційний суд Боргартінга звернувся до Суду ЄАВТ із трьома питаннями:

1. Чи є викиди від спалювання видобутих нафти й газу «ефектами» проєкту за статтею 3(1) Директиви про ОВД?

2. Чи зобов’язаний національний суд усунути незаконні наслідки дозволу, виданого без належної ОВД?

3. Чи може національний суд заднім числом звільнити від обов’язку оцінювати ці ефекти, якщо порушення не вплинуло на рішення?

Ключові висновки Суду про ОВД

1. Викиди як «ефекти» проєкту:

   • Суд постановив, що викиди парникових газів від спалювання нафти й газу, видобутих у рамках проєктів, зазначених у Додатку I Директиви про ОВД, є «ефектами» цих проєктів. Це ґрунтується на широкому тлумаченні статті 3(1), яка вимагає оцінки прямих і непрямих впливів на клімат. Видобуток є необхідною передумовою для спалювання, а викиди від нього впливають на клімат, що підтверджується прецедентами CJEU (наприклад, Commission v Spain, C-227/01).

   • Суд відхилив аргументи Норвегії про те, що викиди від спалювання мають оцінюватися окремо (наприклад, на етапі переробки) або що їх значущість важко визначити через альтернативні джерела енергії.

2. Обов’язок усунути порушення:

   • Відповідно до статті 3 Угоди про ЄЕП (принцип щирої співпраці), національні суди повинні, у межах національного законодавства, усунути незаконні наслідки дозволів, виданих без належної ОВД. Це може включати скасування або призупинення дозволів.

   • Регуляризація (проведення ОВД під час або після реалізації проєкту) можлива, але за умови, що вона не дозволяє обходити норми ЄЕП і враховує вплив проєкту з моменту його завершення.

3. Неможливість заднім числом звільнити від оцінки:

   • Суд чітко вказав, що національний суд не може заднім числом звільнити від обов’язку оцінювати ефекти за статтею 3(1), навіть якщо порушення не вплинуло на рішення. Пропущення оцінки значних викидів підриває мету Директиви про ОВД – забезпечення повного врахування екологічних впливів.

Значення рішення

Рішення Суду ЄАВТ підкреслює важливість принципу запобіжності та необхідність повної оцінки кліматичних впливів проєктів видобутку. Воно встановлює прецедент, що викиди від кінцевого використання видобутих ресурсів є частиною ОВД, що має далекосяжні наслідки для екологічної політики.

Наслідки для ЄС

1. Гармонізація екологічних стандартів:

   • Рішення підкріплює тлумачення Директиви про ОВД, що вимагає оцінки непрямих кліматичних ефектів. Це може спонукати країни ЄС, які видобувають викопне паливо (наприклад, Нідерланди, Польща), переглянути свої процедури ОВД, щоб включати викиди від спалювання.

   • Європейська Комісія може використати це рішення для уточнення рекомендацій щодо імплементації Директиви, що посилить кліматичні вимоги в рамках European Green Deal.

2. Посилення громадської участі:

   • Рішення підкреслює важливість ранньої та ефективної участі громадськості в процесі ОВД, що може стимулювати екологічні організації в ЄС активніше оскаржувати проєкти, які не враховують кліматичних впливів.

3. Судова практика:

   • Хоча рішення Суду ЄАВТ не є обов’язковим для CJEU, воно може бути враховане в аналогічних справах у ЄС, особливо щодо оцінки «непрямих» ефектів. Це може вплинути на судові позови проти енергетичних проєктів.

Наслідки для України

1. Гармонізація з правом ЄС:

   • Україна, як сторона Угоди про асоціацію з ЄС, зобов’язана гармонізувати своє законодавство з Директивою про ОВД. Рішення E-18/24 може стати орієнтиром для вдосконалення процедур ОВД в Україні, особливо для проєктів видобутку газу (наприклад, «Нафтогаз»).

   • Включення викидів від спалювання в ОВД може стати обов’язковим, що вплине на дозвільні процеси для енергетичних проєктів.

2. Екологічна та кліматична політика:

   • Рішення може стимулювати Україну посилити екологічні стандарти в енергетичному секторі, що відповідає її зобов’язанням за Паризькою угодою та інтеграції до європейських кліматичних ініціатив.

   • Екологічні організації в Україні можуть використовувати це рішення як прецедент для оскарження проєктів, які не враховують кліматичних ефектів.

3. Економічні та енергетичні наслідки:

   • Суворіші вимоги до ОВД можуть ускладнити залучення інвестицій у видобуток викопного палива, але сприятимуть переходу до відновлюваних джерел енергії.

   • Для експорту газу рішення може підвищити вимоги до прозорості щодо викидів, що вплине на міжнародну торгівлю енергоресурсами.

Висновок

Рішення Суду ЄАВТ у справі E-18/24 є важливим кроком у посиленні екологічної відповідальності в енергетичному секторі. Воно підтверджує, що викиди парникових газів від спалювання видобутих нафти й газу є невід’ємною частиною оцінки впливу на довкілля, що має бути враховано перед видачею дозволів. Для ЄС це рішення сприяє гармонізації кліматичних стандартів і може вплинути на судову практику. Для України, яка прагне інтеграції з ЄС, воно є орієнтиром для вдосконалення екологічного законодавства та посилення кліматичної політики. У довгостроковій перспективі це рішення може стимулювати перехід до більш сталих енергетичних систем як у країнах ЄЕП, так і в ЄС та Україні.