Судовий прецедент у справі автокредитування: нові вимоги до дилерів

Ви йдете купувати автомобіль у дилерському центрі. Узгоджуєте ціну. Дилер пропонує організувати фінансування. Він повертається з пропозицією, можливо, запевняючи, що вона конкурентоспроможна та підходить вам (хоча це, очевидно, і так передбачається). Ви погоджуєтесь на пропозицію, тому дилер продає автомобіль не вам, а кредитору, а ви технічно купуєте автомобіль у кредитора на умовах купівлі у розстрочку чи умовного продажу.

Ви могли б подумати, що дилер діяв в ваших інтересах. Але пізніше виявляється, що кредитор заплатив дилеру комісію за те, щоб залучити вас як клієнта. Можливо, у дрібному шрифті вашого договору зазначалося, що дилер отримує комісію, але ви цього не помітили. Однак у цьому дрібному шрифті не вказувалося, як саме розраховується комісія дилера; фактично, чим більший відсоток ви погоджувалися платити, тим більше грошей отримував дилер. Як ви почуваєтеся тепер?

Саме так сталося у справі-апеляції, яка набрала широкого розголосу, в Апеляційному суді Англії та Уельсу у справі Johnson v Firstrand Bank, [2024] EWCA Civ 1282. Суд розглянув три апеляції, але насправді таких випадків є десятки тисяч.

Дилери мали фідуціарні обов’язки перед клієнтами у питанні забезпечення фінансування. Порушенням цієї довіри було вибирання угод на підставі особистої вигоди.

Судовий прецедент у справі автокредитування. Апеляційний суд проаналізував цю ситуацію наступним чином. Дилер діє не тільки як продавець автомобіля, а й як кредитний брокер, і має два обов’язки.

Перший обов’язок – надавати інформацію, поради або рекомендації на неупередженій основі (так званий «обов’язок неупередженості»). Отримання комісії такого роду порушує цей обов’язок, якщо тільки дилер не пояснив споживачеві, що він не діє неупереджено. Дилер міг би сказати: «Я можу запропонувати вам продукт, який вибраний тому, що він вигідний для мене, навіть якщо він може не бути найкращим для вас. Чи згодні ви на це?» Можливо, більш тонке формулювання також підходило б, але просто згадка про комісію у дрібному шрифті недостатня.

По-друге, суд також встановив, що дилери мали фідуціарні обов’язки перед клієнтами у питанні забезпечення фінансування. Клієнти були відносно недосвідченими і покладалися на дилерів, щоб забезпечити вигідне фінансування. Порушенням цієї довіри було вибирання угод на підставі особистої вигоди.

Потенційні засоби правового захисту включають повернення комісій та анулювання кредитних угод. Кредитори можуть нести відповідальність як співучасники порушення фідуціарних обов’язків.

Я можу лише торкнутися цих питань у цій статті. Цікавим моментом є те, що тут судова практика виглядає більш суворою, ніж правила Управління з фінансової поведінки (FCA). Чи повинні дилери мати право покладатися на те, що судова практика не буде більш вимогливою?

Автомобільна фінансова галузь обурена цим рішенням, і, ймовірно, буде швидка апеляція до Верховного суду Великої Британії.

Текст рішення Royal Courts of Justice у Case No: CA-2023-001453 читайте тут.

Автор: Paul MacMahon LSE Law School