Споживач може вимагати, як копію кредитної угоди так і всю інформацію для обрахунку вартості кредиту

18 Як попередній момент, слід зазначити, що той факт, що суперечка в основному провадженні відбувається між двома юридичними особами, не виключає застосування Директиви 2008/48. Як видно з пункту 20 рішення від 11 вересня 2019 року Lexitor (C‐383/18, EU:C:2019:702), сфера дії цієї директиви залежить не від особи сторін спору, а від дієздатності сторін кредитного договору. У цій справі претензії, які є предметом суперечок у головному провадженні, випливають із відповідних кредитних угод, укладених між споживачами та банком, і були передані заявнику в основному провадженні після дострокового погашення цих кредитів.

19 З цього випливає, що суперечка, що розглядається в основному провадженні, підпадає під дію Директиви 2008/48.

20 Своїм питанням суд, що посилається, по суті, запитує, чи повинна стаття 16(1) Директиви 2008/48, прочитана у світлі принципу ефективності права ЄС, тлумачитися як така, що споживач у значенні її статті 3(а) може вимагати від кредитора копію цієї угоди та всієї інформації, що стосується погашення кредиту, не представленого в самій угоді, але яка необхідна для перевірки розрахунку суми, заборгованої кредитором в силу зменшення загальної вартості кредиту через його дострокове погашення та для надання що споживач повинен вжити можливих заходів щодо стягнення цієї суми.

21 Слід нагадати, в першу чергу, що стаття 16(1) Директиви 2008/48, прочитана у світлі її пункту 39, передбачає, що споживач має право достроково погасити кредит і отримати зниження загальної вартості кредиту, таке скорочення, що складається з відсотків і витрат на решту терміну дії угоди (рішення від 11 вересня 2019 року, Lexitor, C‐383/18, EU:C:2019:702, пункт 22).

22 Однак з формулювання статті 16(1) Директиви 2008/48 явно не видно, що для того, щоб дозволити споживачеві скористатися своїм правом на зниження загальної вартості кредиту, кредитор зобов'язаний надати йому копію угоди, якщо вона буде втрачена, і розкрити інформацію, не представлену в угоді, яка була б необхідна для розрахунку суми, заборгованої споживачеві відповідно до цього положення.

23 Однак, згідно з усталеною прецедентною юриспруденції, при тлумаченні положення законодавства ЄС необхідно враховувати не тільки його формулювання, але й контекст, в якому воно відбувається, та цілі, які переслідуються правилами, частиною яких воно є (рішення від 11 вересня 2019 року, Lexitor, C‐383/18, EU:C:2019:702, пункт 26, та від 22 грудня 2022 року, Quadrant Amroq Beverages, C‐332/21, EU:C:2022:1031, пункт 42 та цитована прецедентна справа).

24 Тому, по-друге, що стосується мети Директиви 2008/48, усталеною прецедентною відповідальністю є те, що ця директива покликана гарантувати високий рівень захисту споживачів. Ця система захисту заснована на ідеї, що споживач знаходиться в слабкому становищі по відношенню до продавця або постачальника, як щодо його переговорної сили, так і щодо його рівня знань (рішення від 11 вересня 2019 року, Lexitor, C‐383/18, EU:C:2019:702, пункт 29 та цитована прецедентна справа).

25 Беручи до уваги цю мету забезпечення високого рівня захисту інтересів споживачів, необхідно, щоб споживач мав всю інформацію щодо вартості кредиту, щоб дозволити йому встановити його загальний обсяг, зокрема для здійснення права, наданого йому статтею 16(1) Директиви 2008/48, для отримання зменшення загальної вартості. Відповідно, інформаційні вимоги, встановлені Директивою 2008/48, відіграють важливу роль у досягненні мети, яку переслідує ця директива.

26 У зв'язку з цим доречно, що стаття 16(1) Директиви 2008/48 передбачає, що споживач має право на зниження загальної вартості кредиту, таке зменшення, що складається з відсотків та витрат на решту терміну дії угоди, без необхідності надання доказів, відмінних від дострокового погашення кредиту. З цього випливає, що кредитор повинен надати інформацію, необхідну для встановлення суми зменшення загальної вартості кредиту, на який має право споживач.

27 Крім того, у випадку, якщо інформація, необхідна для розрахунку цієї суми, не міститься в самій угоді, зобов'язання забезпечити ефективність статті 16(1) Директиви 2008/48 вимагає, щоб споживач отримував цю інформацію від кредитора, якщо це необхідно для розрахунку цієї суми. Суд, що посилається, повинен визначити, чи була така ситуація в цій справі.

28 Крім того, як зазначив уряд Польщі, кредитор, який заперечує споживачеві право на пропорційне зниження загальної вартості кредиту на основі його дострокового погашення в повному обсязі, знаючи, що цьому споживачеві відсутні договірні документи, не має законного інтересу приховувати ці документи від споживача або від його правонаступника.

29 Що стосується, по-третє, контексту, в якому відбувається стаття 16(1) Директиви 2008/48, слід нагадати, що це положення міститься в главі IV, під назвою "Інформація та права щодо кредитних угод". Слід зробити висновок, що законодавчий орган ЄС, таким чином, прямо вказав на свій намір встановити тісний зв'язок між, з одного боку, можливістю для споживача здійснення прав, що стосуються кредитної угоди, і, з іншого боку, доступом до інформації, що стосується цієї угоди.

30 З цього випливає, що інформаційна вимога, що випливає з наміру законодавчого органу ЄС забезпечити високий рівень захисту споживачів, через Директиву 2008/48, як видно з пунктів 24 та 25 вище, включає, серед іншого, вимогу, щоб кредитор надіслав споживачеві копію кредитної угоди та всю інформацію, що стосується погашення кредиту, не зазначеного в самій угоді, але яка необхідна для перевірки розрахунку суми, що відповідає зменшенню загальної вартості кредиту, на яку споживач має право після дострокового погашення цього кредиту та за те, що дозволив йому або їй вжити можливих заходів для стягнення цієї суми.

31 Крім того, це тлумачення підтверджується статтею 10 Директиви 2008/48, яка стосується інформації, яка має бути включена до кредитних договорів і яка передує статті 16(1) цієї статті в главі IV, "Інформація та права, що стосуються кредитних договорів". Згідно з першим абзацом статті 10, кредитні угоди повинні бути складені на папері або на іншому довговічному носії.

32 У зв'язку з цим доречно, що, згідно з прецедентним правом Суду, випливає, зокрема, з визначення "довговічного середовища" у статті 3(m) Директиви 2008/48, що цей носій повинен дозволити споживачеві, подібно до паперової форми, володіти відповідною інформацією, щоб він або вона могла здійснювати свої права, де це необхідно. Що актуально для споживача, так це те, що він або вона повинні мати можливість зберігати інформацію, яка була адресована йому особисто, і бути впевненим, що її зміст не буде змінений, що інформація буде доступна протягом адекватного періоду і що можна буде відтворити її без змін. Такий носій повинен дозволити, по-перше, споживачеві легко отримати доступ до цієї інформації для подальшого використання протягом періоду часу, достатнього для цілей інформації, і, по-друге, незмінне відтворення інформації, що зберігається (див., таким чином, рішення від 9 листопада 2016 року, Home Credit Slovakia, C‐42/15, EU:C:2016:842, пункти 35 та 37 та цитоване прецедентне право).

33 Оскільки фактичне володіння цими документами та інформацією в них необхідне для таких цілей, доставка кредитором їх копії споживачеві, який їх більше не має, повинна розглядатися як вимога таким же чином.

34 Нарешті, слід мати на увазі, що принцип першості права ЄС вимагає, серед іншого, національних судів, щоб забезпечити ефективність усіх положень законодавства ЄС, тлумачити, в максимально можливій мірі, їх національне право відповідно до законодавства ЄС (рішення від 4 травня 2023 року, ALD Automotive, C‐78/22, EU:C:2023:379, пункт 39 та цитована прецедентна справа).

35 З цього випливає, зокрема, що національний суд, заслуховуючи, як і в цій справі, суперечку, яка є виключно між приватними особами, зобов'язаний, при застосуванні положень національного законодавства, прийнятих з метою транспонування директиви, тлумачити їх у світлі формулювання та мети директиви з метою досягнення результату, що відповідає меті, яку переслідує ця директива, без шкоди для певних обмежень, таких як, серед іншого, заборона тлумачення національного законодавства (рішення від 4 травня 2023 року, ALD Automotive, C‐78/22, EU:C:2023:379, пункт 40 та наведена прецедентна справа).

36 У світлі вищезазначених міркувань відповіддю на згадане питання є те, що стаття 16(1) Директиви 2008/48 повинна тлумачитися як така, що споживач у значенні її статті 3(а) може вимагати від кредитора копію цієї угоди та всю інформацію, що стосується погашення кредиту, не зазначеного в самій угоді, але яка необхідна для перевірки розрахунку суми, заборгованої кредитору в силу зниження загальної вартості кредиту через його дострокове погашення та для того, щоб дозволити цьому споживачеві подати можливу позов для стягнення цієї суми.

Джерело - Суд ЄС.