Суд ЄС підтвердив пропорційність розподілу рахунків на опалення площ загального користування пропорційно об’єму кожної квартири

У справі EVN Bulgaria Toplofikatsia (C-708/17 та C-725/17) від 5 грудня 2019 року Суд Європейського Союзу розглянув законність національних вимог щодо оплати споживання теплової енергії у будинках, що перебувають у спільній власності. Це рішення має значення для власників квартир у багатоквартирних будинках, підключених до централізованого опалення, оскільки визначає обсяг обов'язків щодо оплати теплопостачання, навіть якщо споживачі не замовляли цю послугу для особистого користування.

Вимога щодо участі в оплаті загального опалення

Суд постановив, що національні норми, які вимагають від власників квартир сплачувати за теплову енергію для загальних приміщень та внутрішніх систем будівлі, узгоджуються з положеннями Директиви 2011/83 про права споживачів та Директиви 2005/29 про недобросовісну комерційну практику. Отже, навіть якщо власник квартири не звертався за індивідуальним підключенням до тепломережі і не користується централізованим опаленням у своїй квартирі, він зобов’язаний брати участь у покритті загальних витрат на опалення будівлі.

Хто вважається споживачем

Згідно з Директивою 2011/83, поняття "споживач" включає власників та осіб, які користуються приміщеннями в будинку ОСББ, підключеному до централізованої тепломережі, за умови, що вони є фізичними особами та не займаються комерційною діяльністю. Це підтверджує, що контракти на теплопостачання для таких будинків підпадають під категорію "контрактів між професіоналами та споживачами".

Постачання теплової енергії без запиту

Суд роз’яснив, що постачання теплової енергії для загальних частин будинку, підключеного до централізованої тепломережі, не є "незапитаним постачанням", навіть якщо окремі власники квартир не давали на це особистої згоди. Рішення про приєднання будівлі до централізованого опалення є правом співвласників, і ця послуга відповідає національному регулюванню.

Пропорційність розподілу рахунків на опалення

Оцінюючи пропорційність розподілу рахунків на опалення, Суд встановив, що Директиви 2006/32 та 2012/27 дозволяють державам-членам визначати методи розподілу витрат на опалення у будинках, що перебувають у спільній власності. Оскільки квартири в таких будинках не є термічно незалежними, повна індивідуалізація витрат є неможливою. Відтак, країни-члени можуть дозволити обчислювати рахунки на основі опалювального об’єму кожної квартири.

Висновок

Рішення Суду підкреслює, що навіть якщо власник не користується послугами централізованого опалення у своїй квартирі, він залишається відповідальним за оплату теплової енергії, що використовується у загальних частинах будинку. На практиці це означає, що власники квартир у багатоквартирних будинках зобов’язані сплачувати частину витрат на опалення відповідно до опалювального об’єму їхніх квартир, навіть без індивідуального підключення до мережі.