Прозорість у фінансових угодах: Генеральний адвокат розглядає використання стандарту "середнього споживача" у справі перед Іспанським Верховним судом

У світлі невизначеностей, пов'язаних із "клаузами про нижній поріг" (‘floor clauses’) у фінансових угодах, Генеральний адвокат Лайла Медіна вказала на можливість використання стандарту "середнього споживача" для проведення перегляду прозорості у справі, що розглядається перед Іспанським Верховним судом. Це визначення стандарту надає об'єктивну основу для оцінки, незалежно від особливостей чи кількості споживачів, які стали учасниками угод.

"Clauses" (клаузи) - це частини тексту, які мають самостійне значення і визначають певні умови, положення або права у рамках документу чи угоди. ‘Floor clauses’ встановлювали поріг (або "нижній поріг"), нижче якого змінна відсоткова ставка не могла падати, навіть якщо референтна ставка (зазвичай Euribor) опускалася нижче цього рівня. Коли референтні ставки значно опускалися нижче цього порогу, споживачі реалізували, що вони не можуть скористатися цим зниженням і все ще повинні сплачувати мінімальну відсоткову ставку (зазвичай від двох до п'яти відсотків), незважаючи на умови змінної відсоткової ставки.

Контекст справи:

У справі у справі C-450/22 | Caixabank та ін. (Судовий огляд прозорості в колективному позові) проти 101 іспанських фінансових установ, колективний позов був поданий Іспанською Асоціацією Користувачів Банків, Кас і Страхових (ADICAE), яка прагнула припинити використання "клауз про нижній поріг" та отримати відшкодування за виплачені згідно з ними суми. Незважаючи на дві поразки в справі, банки подали апеляцію до Іспанського Верховного суду, ставлячи під сумнів можливість колективних процедур для визначення справедливості "клауз про нижній поріг".

Генеральний адвокат і стандарт "середнього споживача":

Генеральний адвокат Медіна вважає, що використання стандарту "середнього споживача" (average consumer) є можливим для проведення перегляду прозорості у справі. Цей стандарт служить об'єктивним критерієм, незалежним від індивідуальних характеристик або кількості споживачів. Такий підхід дозволяє забезпечити рівний ступінь захисту для всіх учасників угод, уникаючи врахування їхньої кількості чи особливостей.

Що означає стандарт "середнього споживача":

В судовій практиці України ще використовують термін "пересічний споживач". Загалом, стандарт "середнього споживача" є об'єктивним критерієм, який використовується у правових контекстах для оцінки чи захисту прав споживачів. Цей стандарт визначає, як поведе себе уявний середній споживач в конкретних ситуаціях.

Суд Європейського Союзу (або як його ще називають - Європейський суд справедливості) встановив стандарт "average consumer" за допомогою трьох факторів. Пересічний споживач буде: "reasonably well-informed" (достатньо поінформованим),"reasonably observant" (достатньо уважним) і "circumspect" (обережним). Кожна з трьох характеристик має власні наслідки: інформування стосується рівня знань споживача; уважність відноситься до інтенсивності і здатності сприймати інформацію; обережність описує ступінь критичного ставлення споживача під час оцінки інформації від продавця. Суд, також, вказав, що слід враховувати культурні, соціальні та лінгвістичні фактори, які впливають на споживача. Детальніше про це можна прочитати у статті "Хто такий споживач і чому йому має бути комфортно?".

У конкретному випадку перед Іспанським Верховним судом, Генеральний адвокат розглядає можливість використання стандарту "середнього споживача" для проведення перегляду прозорості угод. Це означає, що не враховуються індивідуальні характеристики кожного споживача, а визначається, якби поводився уявний споживач з середніми властивостями та знаннями.

Використання стандарту "середнього споживача" має на меті забезпечити об'єктивність у розгляді справ, де важливо враховувати інтереси та захист прав широкого кола споживачів.

Стандарт "середнього споживача" відіграє важливу роль у правових відносинах, зокрема в сфері захисту прав споживачів, де його застосування допомагає забезпечити об'єктивність та реалістичний підхід до оцінки справ.

Можливості колективних процедур:

Генеральний адвокат наголошує, що виключення огляду прозорості контрактних умов у контексті колективних процедур (колективних позовів, collective action) суперечить меті таких дій і є несумісним з законодавством ЄС, спрямованим на підсилення судового захисту колективних інтересів споживачів. Колективний позов може і повинен адаптуватися до специфіки колективних дій, зосереджуючись на стандартній практиці професіоналів у відношенні до середнього споживача.

Правова підстава:

У своїх обґрунтуваннях Генеральний адвокат посилається на норми Директиви Ради ЄС 93/13/ЄЕС від 5 квітня 1993р. про несправедливі умови в споживчих договорах.

Нагадуємо, що Рада Європейського Союзу, також відома як Європейська Рада або просто Рада, є однією з двох законодавчих установ Європейського Союзу (ЄС). Це форум для представників країн-членів ЄС, де приймаються рішення та формується загальна політика. Склад Ради ЄС включає представників урядів країн-членів на рівні міністрів або на вищому рівні, залежно від теми обговорення. Засідання Ради відбуваються періодично, і на кожному з них представлені ті чи інші країни в залежності від питань порядку денного.

Основною метою цієї Директиви є гармонізація законодавства держав-членів щодо несправедливих умов у ділових контрактах, зокрема з договірними умовами, які не були узгоджені індивідуально. Це означає, що Директива застосовується до договорів та договірних умов, які були "розроблені заздалегідь, і тому споживач не зміг вплинути на зміст терміну, особливо в контексті попередньо сформульованого стандартного договору", і вона буде вважатися несправедливою, якщо "вона спричиняє значний дисбаланс у правах та обов'язках сторін, що виникають за договором, на шкоду споживачеві".

Вона встановлює загальні принципи та стандарти для оцінки, чи є певні умови контракту неправомірними. Директива надає визначення та критерії для визнання умов контракту як неправомірних. Це можуть бути умови, які ставлять споживача в некорисний стан, порушують принципи рівності сторін, або стають причиною значного дисбалансу між правами та обов'язками сторін контракту. Важливою нормою є «обов'язок інформування», згідно якого професійні надавачі послуг зобов'язані надавати споживачам чітку та зрозумілу інформацію про умови контракту, дозволяючи їм приймати осмислені рішення.

У 2019 році Європейська Комісія опублікувала своє Методичне повідомлення щодо тлумачення та застосування Директиви Ради 93/13/ЄЕС («UCTD»). Метою Методичного повідомлення є узгоджене представлення ключових понять та положень Директиви всім зацікавленим сторонам. Про що саме ця Директива ми аналізували у пості "Захист споживачів від несправедливих умов у договорах".

Україна взяла на себе зобов’язання запровадити в національному правопорядку положення Директиви Ради 93/13/ЄЕС в Угоді між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони, про спільний авіаційний простір та відповідно до Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво Глава 20. Захист прав споживачів Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Висновок:

Усе більше наголошується на тому, що стандарт "середнього споживача" може виявитися ключовим інструментом для забезпечення справедливості в колективних судових процедурах щодо прозорості фінансових угод. Генеральний адвокат визначає, що такий стандарт дозволяє ефективно оцінювати прозорість незалежно від чисельності та індивідуальних характеристик споживачів, що є важливим кроком у напрямку захисту прав споживачів в Європейському союзі.

На наш погляд, стандарт "середнього споживача" застосовний і в українській судовій практиці та не лише при розгляді спорів з банками щодо кредитів. У сфері комунальних послуг він також діє.

Прес реліз Суд Європейського Союзу про справу C-450/22 можна знайти за посиланням.

Повний текст висновку (думки) генерального адвоката можна прочитати тут.

Або, зверніться до нас і фахівці Служби комфорту споживачів дадуть відповідь на ваші питання.