Примусова праця: виклики для України в контексті нового регулювання ЄС

19 листопада 2024 року Європейський Союз ухвалив новий Регламент про заборону продукції, виготовленої примусовою працею. Цей документ спрямований на викорінення будь-яких форм примусової праці у глобальних ланцюгах постачання та усунення несправедливих конкурентних переваг. Для України, яка активно торгує з ЄС, це не лише виклик, але й можливість переосмислити підходи до умов праці та економічної справедливості.

Примусова праця може набувати різних форм — від прямого примусу до економічної залежності, яка позбавляє людей можливості отримувати справедливу оплату чи змінювати умови праці. Її викорінення — не лише вимога ЄС, а й інтерес самих виробників.

Примусова праця у сучасному розумінні

Примусова праця — це більше, ніж класичне уявлення про людей, змушених працювати під загрозою фізичного насильства. Вона може проявлятися у формі економічного примусу, коли працівники через брак альтернатив позбавлені можливості отримувати справедливу оплату чи змінювати умови праці. Наприклад, у сільській місцевості України мешканці часто змушені здавати свої земельні ділянки (паї) в оренду великим агрофірмам на умовах, які не забезпечують гідного доходу. Відсутність інших засобів для існування фактично змушує їх залишатися у цих умовах, що може розглядатися як форма економічно зумовленої примусової праці.

Як це стосується українського експорту?

Європейські країни дедалі більше зосереджуються на прозорості ланцюгів постачання. Новий Регламент ЄС встановлює суворі правила:

Заборонено імпорт продукції, виготовленої із залученням примусової праці, незалежно від її походження чи етапу виробництва.
Контролюючі органи отримають повноваження вимагати від компаній документи, що підтверджують відповідність продукції. У разі порушень товари блокуватимуться або вилучатимуться з ринку.

Українські фермери та виробники вже зіткнулися з певною критикою з боку польських аграріїв. Представники польських фермерських асоціацій, зокрема ті, які блокували кордон, аргументували свої дії надзвичайно низькими цінами на українську продукцію, натякаючи на можливе використання рабської або примусової праці в Україні. Хоча такі заяви можуть видаватися політично вмотивованими, вони спонукають до роздумів.

Що варто врахувати Україні?

Аудит ланцюгів постачання. Виробники мають ретельно перевіряти умови праці на всіх етапах виробництва та постачання, документуючи відсутність примусової праці.
Підвищення прозорості. Відкритість у питаннях соціальної відповідальності підвищить довіру до українських товарів на ринку ЄС.
Економічна справедливість. Важливо створювати умови, за яких працівники отримуватимуть справедливу оплату, особливо у вразливих секторах, таких як сільське господарство.

Перспективи для України

Новий Регламент ЄС може стати стимулом для змін всередині країни. Українські виробники, які забезпечать відповідність європейським стандартам, отримають конкурентні переваги. Водночас боротьба з економічними формами примусової праці — це крок до зміцнення соціальної справедливості та покращення міжнародного іміджу України.

Висновок

Критика умов праці в Україні, навіть якщо вона здається несправедливою, має бути приводом для глибокого аналізу. Адаптація до європейських стандартів, зокрема через забезпечення прозорості та справедливості, дозволить українському бізнесу стати більш конкурентоспроможним та інтегруватися у європейський ринок на рівноправних умовах.

Детальніше про European Union’s (EU) Forced Labour Regulation читайте у огляді Paul Weiss Rifkind Wharton & Garrison LLP.