Недоторканність володіння: Верховний Суд про незаконне проникнення працівників міської ради на приватну територію

Захист права людини на недоторканність житла та іншого володіння є важливою гарантією, закріпленою у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також у статті 30 Конституції України. Верховний Суд України у складі Касаційного кримінального суду вкотре підтвердив цей принцип, ухваливши постанову у справі, яка стосується дій службових осіб, що без дозволу проникли на приватну територію.

Фабула справи

Службові особи міської ради, вважаючи передачу земельної ділянки у власність громадянина незаконною, проникли на подвір'я останнього, зруйнувавши огорожу, і провели обстеження садиби. Їхні дії кваліфіковано як незаконне проникнення у володіння особи за частиною 2 статті 162 Кримінального кодексу України.

Місцевий суд визнав їх винними, а апеляційний суд змінив вирок, звільнивши засуджених через закінчення строків давності. У касаційній скарзі сторона захисту стверджувала про відсутність умислу на незаконне проникнення, наголошуючи, що земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі та належить до земель водного фонду.

Позиція Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду дійшов висновку, що:

1. Право власності або спірність володіння не є визначальними для кваліфікації дій за статтею 162 КК України. Предметом цього злочину є фактичне володіння, незалежно від законності набуття відповідних прав.

2. Факт порушення процедури передачі земельної ділянки у приватну власність не є виправданням для свавільного проникнення без дотримання законодавчих процедур. Захист недоторканності приватного володіння спрямований не лише на охорону права власності, а й на забезпечення права на приватне та сімейне життя.

3. Проникнення службових осіб є незаконним, навіть якщо ці дії здійснюються власником відповідного майна чи представником органу, що має інтерес до об’єкта.

Суд також звернув увагу, що передача земельної ділянки потерпілому до категорії земель житлової та громадської забудови була здійснена самою міською радою. Подальше встановлення факту порушення норм земельного та екологічного законодавства не легітимізує свавільні дії службових осіб.

Практичне значення рішення

Це рішення Верховного Суду ще раз нагадує: навіть у випадках, коли виникають сумніви щодо законності набуття особою права на об’єкт, службові особи або будь-які інші особи повинні діяти виключно в межах встановлених законом процедур. Без дозволу фактичного володільця доступ до його майна можливий лише на підставі судового рішення чи інших визначених законом підстав.

Визнання таких дій кримінально караними підтверджує неприпустимість свавілля навіть з боку органів влади. Це особливо важливо для утвердження верховенства права та захисту прав громадян.

Висновок

Постанова Верховного Суду у справі № 722/151/20 (провадження № 51-71км22) є важливим прецедентом у контексті захисту прав людини на недоторканність житла та іншого володіння. Вона підтверджує, що навіть у спірних ситуаціях, коли законність права на майно під питанням, втручання у приватну сферу без законних підстав неприпустиме.

Детальніше ознайомитися з текстом постанови можна за посиланням: Єдиний реєстр судових рішень.