Правове регулювання державної допомоги в Україні та Європейському Союзі

На сайті Антимонопольного комітету України з'явилась публікація про два нових законопроєкти, схвалених Урядом, що передбачають відповідальність за порушення вимог законодавства про державну допомогу. Ці законодавчі ініціативи, розроблено у рамках виконання Державної антикорупційної програми, мають на меті посилити контроль над процесом надання державної допомоги та підвищити відповідальність посадових осіб за недотримання правил, встановлених законодавством.

У світлі схвалених законопроєктів варто розглянути, що саме мається на увазі під цим поняттям "правове регулювання державної допомоги в Україні та Європейському Союзі" та чому воно має значення для конкуренції? І до чого бізнесу та державним органам та органи місцевого самоврядування потрібно готуватися заздалегідь?

Що таке державна допомога?

Державна допомога включає не лише пряме фінансування суб’єктів господарювання з державного бюджету, але й будь-яку передачу державних ресурсів. Наприклад, це може бути оренда комунального чи державного майна без проведення конкурентного відбору або преференції при сплаті податків, що дають окремим компаніям несправедливу перевагу на ринку. Тобто, навіть якщо кошти напряму не передаються, інші форми сприяння, що призводять до зниження витрат суб'єктів господарювання, теж можуть розглядатися як державна допомога.

Чому державна допомога обмежена?

Загалом державна допомога заборонена, оскільки вона може шкодити конкуренції, надаючи окремим суб’єктам господарювання надмірні переваги. Однак в окремих випадках така допомога дозволяється. Наприклад, виняток становлять послуги загального економічного інтересу (SGEI), які мають на меті забезпечення громадських потреб. Тут державна підтримка не розглядається як «допомога», а є обґрунтованим винятком для забезпечення загальнодоступних послуг.

Адміністративна відповідальність та повернення допомоги

Законопроєкти передбачають адміністративну відповідальність для посадових осіб, що порушують правила надання державної допомоги. Це включає випадки ненадання інформації про допомогу або надання неправдивих даних. Крім того, у випадку притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб, отримувачі такої допомоги можуть бути зобов'язані повернути її в повному обсязі. У деяких випадках до них можуть застосовуватися додаткові штрафні санкції (до 10% від річного обороту отримувача незаконної допомоги та усіх пов'язаних компаній), що підкреслює серйозність порушень.

Винятки в умовах воєнного стану

На період воєнного стану в Україні закон «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» призупинено, що означає автоматичне визнання всієї наданої допомоги допустимою з точки зору конкуренції. Проте навіть за цих умов державна підтримка здатна впливати на ринок. І після завершення війни дію закону буде відновлено, що може спричинити вимогу повернення допомоги, яка тоді буде вважатися недопустимою з погляду конкуренції. Цього вимагає принцип пропорційності, який лежить в основі права загалом і Європейського союзу, зокрема.

Джерела державної допомоги

Державна допомога може надаватися не тільки з державного бюджету, але й з місцевих бюджетів, або через ресурси, які можна трактувати як публічні. До них належать як органи місцевого самоврядування, так і державні підприємства або компанії, які контролюються державою або місцевою владою. Це забезпечує ширше розуміння того, що будь-які публічні ресурси, передані суб’єктам господарювання, можуть вважатися державною допомогою.

Висновок

Державна допомога – це відносно нове поняття для української правової системи, проте воно є основоположним у законодавчій системі Європейського Союзу (acquis ЄС). Це означає, що як керівникам органів місцевого самоврядування та державних органів, так і суб'єктам господарювання варто вже зараз, не чекаючи завершення війни і повного відновлення дії законодавства, приділяти увагу вивченню принципів регулювання державної допомоги, розумінню її механізмів та забезпеченню відповідної підготовки персоналу. Важливо не лише підбирати фахівців і навчати їх, але й запроваджувати бізнес-процеси, які відповідають стандартам державної допомоги, щоб уникнути майбутніх негативних наслідків.

Порушення цих правил може призвести до адміністративної, а іноді й кримінальної відповідальності для державних посадових осіб. Суб'єкти господарювання, у свою чергу, можуть зазнати значних фінансових втрат – окрім обов'язку повернути безпідставно отриману допомогу, можливе накладення штрафу в розмірі до 10% від річного обороту підприємства, що отримало таку допомогу. Оскільки державні службовці часто не мають практики активно захищати свої права та оскаржувати адміністративні санкції, застосовані до них, це може ускладнити захист суб'єктів господарювання. Якщо державні органи не стануть на захист своїх рішень щодо надання допомоги, це може поставити підприємства у скрутне становище, ускладнюючи доведення їх правоти.

Дотримання правил державної допомоги є необхідним кроком як для захисту споживачів, так і для створення рівних умов для всіх учасників ринку.