Основне про аліменти на утримання дітей та батьків
- Основа
- 3 лют. 2022 р.
- Читати 9 хв
Оновлено: 12 лют. 2022 р.
У суспільстві панує згода у тому, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття: до 18 років – безумовно і до 23 роки - коли вона навчається. А в старості – діти повертають отримане. Більшість, підтримуючи своїх рідних, ніколи не задумуються над тим, що виконують обов’язок, - для них це - подарунок долі. Але часом має втрутитися закон, щоб встановити баланс майнових інтересів родини. Важливо пам’ятати, що аліменти – це поняття зі сфери майнових відносин; вони не про любов чи турботу, а лише - про гроші.
Тому, ініціюючи судовий спір про порядок утримання дитини у вигляді сплати аліментів, ніколи не забувайте, що мова йде лише про майно. А грошима ніколи не можна замінити особистого. Аліменти примусить заплатити Держава, але вся сила світу не подарує вам усмішки рідних, коли ви потребуватимете її найбільше.
Сухою юридичною мовою Закону і Верховного Суду те ж твердження звучить так.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов’язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.
Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів.
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (Постанова КЦС ВС від 19.01.2022 в справі № 711/679/21).
Спосіб і порядок утримання дитини має бути визначений добровільно за взаємною згодою батьків. Не потрібно одразу звертатися до суду з позовом. Суд і виконавець – це крайній і, часто, необов’язковий захід впливу.
Якщо ж домовитися не вдалося, то процедуру стягнення аліментів слід розпочати зі звернення до адвоката. Адвокат потрібен не тому, що суд відмовить в прийняті самостійно підготовленого позову, або протилежна сторона обдурить. Бо державний апарат справно працює на захист дітей.
Професійний адвокат, як у Службі комфорту споживачів, допоможе залагодити справу без зайвих емоцій та загострення і так не простих стосунків.
З позовом до суду про стягнення аліментів може звернутися лише той із батьків, з ким проживають діти. У постанові від 17.06.2020 р. № 158/1638/18 Верховний Суд пояснив, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, проте якщо такої домовленості немає, той із батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них може бути присуджено в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Законом не передбачено право на стягнення аліментів тим із батьків, з яким не проживають діти.
Процес стягнення аліментів розпочинається з підготовки позову до суду за місцем зареєстрованого проживання відповідача.
Зразки такої заяви можна знайти в Інтернеті. Наприклад, - скористатися таким зі сайту Зарічного районного суду міста Суми (це ще раз підтверджує нашу тезу, що Держава дбає про інтереси дітей і суд справедливо вирішить спір): https://bit.ly/32RGOiq
До позовної заяви, як правило, додають:
Копія свідоцтва про укладення шлюбу.
Копія рішення суду про розірвання шлюбу (за наявності).
Копія свідоцтва про народження.
Довідка про склад сім’ї.
Копія паспорту.
Копія облікової картки платника податків.
Копія позовної заяви разом з доданими документами для відповідача (цей пункт обов’язковий).
Зверніть увагу! Відповідно до ч.5 ст.95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Трохи про доходи батьків і розмір аліментів.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Тому, при визначені розміру аліментів належній дитині слід врахувати, що, в ідеалі, кожен з батьків має нести рівні витрати на утримання дитини.
Те, що один з батьків має дохід в мільйон, а інший – лише сто тисяч, немає вирішального значення. Але, відповідно до вимог Сімейного кодексу України (ст. 182-184), вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров’я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб закріплений в постанові КМУ від 26 лютого 1993 р. №146.
Складність і простота цього Переліку в тому, що він містить пункт «інших видів заробітку», що факт породжує багато суперечок та невизначеності. Постанова ОП КЦС ВС від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц частково внесла «ясність» у це питання.
Суд пояснив, що законодавець ототожнює поняття «заробітку»та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів.
З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому, лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів.
Натомість, грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів.
Виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
Про аліменти за минулий час.
Постанова КЦС ВС від 06.08.2018 у справі №748/2340/17
Неправильне розуміння цього питання часто призводить до передчасних та необґрунтованих звернень до суду за аліментами. Часто той хто живе окремо від дітей думає, що краще платити по рішенню суду, інакше недоброчесні колишні дружина чи чоловік стягнуть гроші за минулий час.
Аналіз статті 191 СК України свідчить, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести:
(а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача;
б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Тому будьте спокійні і дбайте про дітей добровільно, та без суду.
Коли батьки утримують повнолітніх дітей?
Тлумачення статті 199 СК України дозволяє зробити висновок (з цим погоджується ВС у згаданій визе справі у справі №748/2340/17), що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів:
походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення);
досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі;
наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Пеня за несплату присуджених аліментів.
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов'язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.
Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов'язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку - після спливу семи днів після пред'явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.
У Постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) роз’яснено наступне.
Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;
При застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованістьза аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Можливість зменшення чи збільшення розміру присуджених аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника чи одержувача аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові від 30.08.2021 р. № 301/2160/20 Верховний Суд звертає увагу на те, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Через значне покращення матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для збільшення або зменшення розміру аліментів.
Як проконтролювати чи гроші сплачені на аліменти витрачаються на дитину?
Стаття 186 СК України передбачає, що контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
«Час розкидати каміння і час збирати каміння»,
або – про аліменти на утримання батьків.
Постанова ОП КЦС ВС від 05.09.2019 по справі № 212/1055/18
Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:
походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);
непрацездатність матері, батька;
потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Якщо в Сімейному кодексі не врегульована ваша ситуація. Що робити?
Найнадійніший варіант – звернутися до адвоката Служби комфорту споживачів.
Якщо ж маєте непереборне бажання у всьому розібратися самі, то пам’ятайте, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства. Тому положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Щоб переконатися, дивиться постанову КЦС ВС від 19.01.2022 в справі № 711/679/21.
У випадку коли й Цивільний кодекс не дає прямих відповідей на поставлені вами запитання, пам’ятайте про універсальне правило: «Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.».
Тому спокійно подумайте про свою проблему і дійте так, як підказує розум. А адвокати і юристи Служби комфорту споживачів допоможуть розібратися в нюансах і зекономлять вам час.
Comments