ОСББ - право на захист за правилами законодавства про захист прав споживачів

Законом України “Про захист прав споживачів” визначає споживача як фізичну особа, яка замовляє продукцію для особистих потреб. В той же час, Закон “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” передбачає, що ОСББ є юридичною особою та може виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Виникає резонне питання: Чи на договори ОСББ (юрособи) про замовдення комунальних послуг розповсюджуються норми про захист прав споживачів (фізосіб)?

Питання має суттєве практичне значення. Наприклад, в Україні жодному чиновнику не спаде на думку вимагати передоплату за газ чи електроенергію, або стягувати штраф за їх недобір з населення (фізичних осіб), а з ОСББ - вже, здається, що можна. Про це ми писали в матеріалі “Про газ для ОСББ за цінами як для населення”.

Можливу відповідь дає Європейський Суд Справедливості.

Суд зазначив, що мета захисту споживачів, яку переслідує Директива, включає лінію прецедентного права, на підставі якої, з метою подальшого захисту споживача, сфера цього захисту поширюється на суб’єкта права, наприклад кондомініо в італійському праві, який не є фізичною особою відповідно до національного законодавства.

У рішенні Condominio di Milano, via Meda (C-329/19), винесеному 2 квітня 2020 року, Суд постановив, що директива про несправедливі умови не перешкоджає національному прецедентному праву, тлумачачи законодавство, спрямоване на транспонування цього директиви, відповідно до якої правила захисту прав споживачів, які вона містить, застосовуються до договору, укладеного співвласником нерухомості, наприклад кондомініумом, з професіоналом, навіть якщо такий суб’єкт права не підпадає під її дію.

Суд зазначив, що мета захисту споживачів, яку переслідує Директива, включає лінію прецедентного права, на підставі якої, з метою подальшого захисту споживача, сфера цього захисту поширюється на суб’єкта права, наприклад кондомініо в італійському праві, який не є фізичною особою відповідно до національного законодавства.

Це рішення є частиною запиту про винесення попереднього рішення від Tribunale di Milano (Окружний суд, Мілан, Італія) («суд, який передає справу»). Спільне володіння нерухомістю, condominio di Milano, via Meda (надалі «condominio Meda»), в особі свого довірчого власника, уклало договір про постачання теплової енергії з компанією Eurothermo. Відповідно до пункту цього договору боржник у разі прострочення платежу повинен був сплатити пеню у розмірі 9,25% від закінчення строку сплати залишку. Condominio Meda подав до суду, який передає справу, заперечення проти наказу про сплату пені за прострочену оплату згідно з цим пунктом, стверджуючи, що він був несправедливим і що він мав статус споживача за значенням Директиви про несправедливі умови. У цій справі суд, який звернувся до Суду, вважав це положення несправедливим, але викликав сумніви щодо можливості розглядати спільне володіння нерухомістю, таким як кондомініум згідно з італійським законодавством, як таке, що підпадає під категорію споживачів у значенні директива.

Стосовно, по-перше, поняття «споживач», Суд нагадав, що для того, щоб особа підпадала під це поняття, повинні бути виконані дві сукупні умови, а саме те, що вона є фізичною особою та що остання має вивести свою діяльність у непрофесійних цілях. Стосовно першої з цих умов Суд зазначив, що в поточному стані розвитку права Європейського Союзу концепція «власності» не гармонізована на рівні Союзу і що між державами-членами можуть існувати відмінності. Отже, Суд зазначив, що зазначені держави залишаються вільними кваліфікувати чи ні кваліфікувати спільне володіння як «юридичну особу» у своїх відповідних національних порядку. Отже, Суд постановив, що спільне володіння, таке як кондомініо згідно з італійським законодавством, не відповідає цій першій умові, а отже, не підпадає під поняття «споживач», тому договір, укладений між цією спільною власністю та професіонал виключений зі сфери дії директиви.

По-друге, Суд перевірив, чи відповідає національна прецедентна практика, яка застосовує правила захисту споживачів до договору, укладеного кондомініумом із професіоналом, духу системи захисту прав споживачів у Європейському Союзі. У зв’язку з цим Суд нагадав, що Директива проводить часткову та мінімальну гармонізацію національного законодавства щодо несправедливих умов, залишаючи можливість державам-членам забезпечувати вищий рівень захисту споживачів за допомогою більш суворих національних положень, за умови, що вони сумісні з TFEU. Таким чином, Суд зазначив, що мета захисту споживачів, яку переслідує Директива, включає лінію прецедентного права, на підставі якої, з метою подальшого захисту споживача, сфера цього захисту поширюється на суб’єкта права, наприклад кондомініо в італійському праві, який не є фізичною особою відповідно до національного законодавства. Звідси випливає, що навіть якщо такий суб’єкт права не підпадає під поняття «споживач» у значенні цієї Директиви, держави-члени можуть застосовувати її положення до сфер, які не підпадають під сферу її застосування, за умови, що такі тлумачення забезпечує вищий рівень захисту споживачів і не впливає на положення Договорів.

З рішенням Суду ЄС у від 2 квітня 2020 року у справі Condominio di Milano, via Meda v Eurothermo SpA (Case C-329/19) можна ознайомитися тут.