Кліматична відповідальність бізнесу: уроки справи Shell v Milieudefensie

Недавнє рішення Апеляційного суду Гааги у справі Shell v Milieudefensie стало важливою віхою у визначенні юридичної відповідальності корпорацій за зміну клімату. Хоча суд не зобов’язав Shell скоротити викиди на 45% до 2030 року, як вимагали позивачі, він підтвердив, що компанія має обов’язок скорочувати викиди в рамках своєї соціальної відповідальності.

Що таке Scope 1, 2 і 3?

Коли говоримо про викиди парникових газів, часто використовуємо поняття Scope 1, Scope 2 і Scope 3:

• Scope 1 – це прямі викиди, які створює сама компанія. Наприклад, це гази від власних заводів чи транспорту.

• Scope 2 – це непрямі викиди від споживаної енергії, наприклад, від електрики чи тепла, які купує компанія.

• Scope 3 – це найскладніша категорія. Вона охоплює всі інші непрямі викиди, які виникають у ланцюгу постачання компанії. Сюди входять, наприклад, викиди від споживання продукції, яку продає Shell (спалювання бензину чи газу споживачами).

Що вирішив суд?

Суд підтвердив, що Shell має обов’язок скорочувати всі три категорії викидів, але відмовився встановлювати конкретні цілі для Scope 3. Причина – суд вважає, що немає достатньо юридичних підстав зобов’язати конкретну компанію слідувати глобальним середнім показникам, як-от 45% скорочення до 2030 року.

Виконання закону більше не звільняє бізнес від кліматичної відповідальності. Shell має скорочувати свої викиди у всіх категоріях, зокрема Scope 3, які складають 95% її впливу.

Водночас суд підкреслив: навіть якщо компанія дотримується існуючих законодавчих норм, це не звільняє її від додаткових зобов’язань у рамках соціальної відповідальності. Наприклад, Shell має переглядати свою стратегію з урахуванням кліматичних ризиків і запобігати "руху назад", коли плани щодо скорочення викидів замінюються менш амбітними цілями.

Чому це важливо?

Кліматична відповідальність: Scope 3 охоплює 95% викидів Shell, тож ігнорування цієї категорії практично нівелювало б будь-які зусилля щодо скорочення викидів. Це рішення є сигналом для всього бізнесу: відповідальність не обмежується лише тим, що ви виробляєте, а охоплює і вплив вашої продукції на клімат.

Якщо раніше компанії могли ігнорувати вплив своєї продукції на кінцевого споживача, то тепер це більше не працює. Shell та інші великі корпорації повинні враховувати весь цикл використання їхніх продуктів.

Компанії більше не можуть посилатися лише на дотримання норм. Вони повинні демонструвати активну участь у боротьбі зі зміною клімату. А будь-яке послаблення кліматичних цілей може розглядатися як порушення обов’язку турботи.

Кліматична відповідальність. Висновки для України.

Для українських компаній це рішення може стати сигналом до активнішої інтеграції екологічних стандартів у їхню діяльність. Законодавча адаптація до норм ЄС у сфері клімату також набуває особливої актуальності у світлі таких прецедентів.

Ця справа підкреслює важливість корпоративної відповідальності перед суспільством та навколишнім середовищем, а також роль судової влади у забезпеченні дотримання екологічних стандартів.

Що далі?

Ця справа може бути передана до Верховного суду Нідерландів. Ключові питання, які, ймовірно, будуть підняті, – це роль принципу незворотності (non-regression) та можливість суду встановлювати чіткі кліматичні цілі для приватних компаній.

Водночас це рішення вже зараз впливає на формування кліматичних стратегій корпорацій. Для Shell та інших великих гравців на ринку нафти й газу цей випадок – нагадування про необхідність не лише слідувати закону, але й робити реальний внесок у зменшення впливу на клімат.