Заходи проти знищення нереалізованих товарів народного споживання

Результати опитування, проведеного від імені Європейської Комісії і опублікованого в 2020 році, привели до висновку, що 94% опитаних громадян ЄС вважають захист навколишнього середовища «дуже важливим» або «досить важливим», тоді як 77% вважають клімат зміни як дуже серйозну проблему в ЄС.

Однак споживачі можуть повноцінно брати участь у переході до більш сталої економіки замкнутого циклу, лише якщо вони мають зручний доступ до прозорої інформації про такі аспекти, як стійкість, ремонтопридатність, наявність запасних частин або екологічний слід продукту.

Сьогодні ми хочемо привернути увагу до такого питання, як знищення підприємцями нереалізованих товарів. Мова йде практично про всю продукцію, яку ми зазвичай купуємо в супермаркеті чи інтернет магазині: від телевізорів до хліба.

Наприклад, журналісти Le Monde з'ясували, що у 2018 році гігант електронної комерції Amazon знищив 3,2 мільйона непроданих товарів у Франції.

В Україні теж є схожі практики. Умови мирових угод про “зобов'язання знищити нереалізований товар” навіть затверджують українські суди, не задумуючись про шкоду для довкілля. Чи - про те, що ліки, навіть, ймовірно, введені в обіг з порушенням прав інтелектуальної власності, але ж - ліки, можуть врятувати чиєсь життя. Або продукти харчування, які, проявивши більш належне планування і менше жадності, можна було б передати благодійним організаціям.

Проблема знищення нереалізованої продукції настільки масштабна, що стала предметом регулювання законодавства ЄС.

Проблема знищення нереалізованої продукції настільки масштабна, що стала предметом регулювання законодавства ЄС.

Представлений у березні 2022 року Регламент екологічного дизайну екологічно чистих продуктів (ESPR) є частиною Зеленої угоди та наріжним каменем підходу Комісії до зміцнення циркулярної економіки, зменшення споживання ресурсів і перетворення екологічно чистих продуктів на внутрішній ринок.

Згідно зі статтею 20 пропозиції ESPR, компанії, які знищують непродані споживчі товари, у майбутньому будуть зобов’язані публічно розкривати інформацію про цей процес; наприклад, про кількість і вид продукції або причини її знищення. Це полегшило б споживачам ідентифікацію компаній, які діють у шкідливий для навколишнього середовища спосіб, і відповідно скоригував би свою споживчу поведінку. З іншого боку, компанії мали б ще одну причину звести знищення непроданих споживчих товарів до абсолютного мінімуму.

У певних випадках Комісія могла б взагалі заборонити знищення продуктів. Проте пропозиція поки що не передбачає загальної заборони на знищення нереалізованої продукції. З огляду на те, що деякі країни-члени, такі як Німеччина чи Франція, вже вжили більш суворих заходів у цьому напрямку, принаймні в певних секторах, загальноєвропейські правила, ймовірно, також будуть посилені в ході законодавчого процесу.

За матеріалом schoenherr.eu