Захист адвокатської таємниці у світлі рішення CJEU у справі C-432/23

26 вересня 2024 року Суд Європейського Союзу (CJEU) ухвалив важливе рішення у справі C-432/23, Ordre des Avocats du Barreau de Luxembourg, що стосується адвокатської таємниці. Це рішення привертає особливу увагу, оскільки зачіпає важливі питання захисту прав адвокатів та їх клієнтів у контексті податкових розслідувань.

Передумови справи

Питання, винесене на розгляд CJEU судом Люксембургу, виникло з запиту податкових органів Люксембургу, отриманого на запит іспанської податкової адміністрації в рамках обміну інформацією, регульованого Директивою 2011/16 (Директива про адміністративну співпрацю, DAC). Податкові органи вимагали надання інформації від юридичної фірми про консультації, надані іспанській компанії під час певних транзакцій з купівлі акцій.

Основні питання

CJEU зосередився на трьох ключових питаннях, об’єднаних із п'яти поданих запитів:

Чи захищає юридичні консультації адвоката в комерційних питаннях захист, передбачений статтею 7 Хартії основних прав ЄС?
Чи є Директива 2011/16 недійсною через те, що не регулює питання професійної таємниці загалом?
Як слід тлумачити національне законодавство, якщо воно дозволяє розкриття інформації між адвокатом і клієнтом у податкових справах, за винятком випадків, коли це може призвести до кримінальних наслідків?

Захист адвокатської таємниці у світлі рішення CJEU

CJEU (Десята палата) підтвердив, що привілей адвокатської таємниці захищається статтею 7 Хартії основних прав ЄС та статтею 8 Європейської конвенції з прав людини (ECHR). Професійна таємниця поширюється не лише на захист клієнта у суді, але й на надані юридичні консультації в будь-якій сфері права, включаючи комерційні питання. Це підтверджує, що консультації, надані адвокатами, захищені незалежно від типу юридичної діяльності.

Питання недійсності Директиви DAC6

Суд також розглянув можливість визнання Директиви DAC6 недійсною, оскільки вона відсилає до національних правових систем для визначення меж повноважень податкових органів. CJEU постановив, що законодавство ЄС не є недійсним, оскільки воно повинно застосовуватися у світлі положень Хартії та ECHR. Держави-члени зобов’язані визнавати адвокатську таємницю у національному законодавстві як межу для дій податкових органів.

Відповідність національного законодавства

CJEU також встановив, що національні правові системи, які не захищають професійну таємницю у податкових питаннях, суперечать законодавству ЄС. Будь-які запити на інформацію, що зачіпають зміст консультацій між адвокатом та клієнтом, порушують права, закріплені статтею 7 Хартії. Якщо ж запит стосується лише загальної інформації і не зачіпає конфіденційних даних, він може бути виправданим боротьбою з податковим шахрайством, але за умови дотримання принципу пропорційності.

Висновки

Рішення CJEU у справі C-432/23 є важливим кроком для захисту адвокатської таємниці в ЄС. Воно підтверджує, що всі юридичні консультації, включаючи комерційні, мають бути захищені, а національне законодавство має відповідати цим стандартам. Однак певні питання щодо імплементації цих норм у національних правових системах залишаються відкритими, і подальший аналіз цих аспектів є необхідним.