Державна допомога та арбітраж: уроки справи Antin для України

Державна допомога та арбітраж

Недавнє рішення Європейської Комісії щодо арбітражної справи Antin проти Іспанії стало черговим нагадуванням про жорсткий контроль над державною допомогою в ЄС. Комісія не просто визнала компенсацію, яку Іспанія мала виплатити інвесторам, незаконною державною допомогою, а й виступила проти самого арбітражного рішення, спонукаючи іспанські суди не погоджуватися з ним і блокувати його виконання. Це показує підхід, який Україна лише починає освоювати.

Суть справи - державна допомога

У 2018 році арбітражний суд зобов’язав Іспанію виплатити 101 мільйон євро компанії Antin Infrastructure Services за зміни в механізмі підтримки відновлюваної енергетики. Це арбітражне рішення означало, що держава мала компенсувати інвесторам їхні очікувані прибутки, яких вони позбулися через зміну законодавства.

Однак Європейська Комісія розцінила цю компенсацію як незаконну державну допомогу, адже виплата коштів із державного бюджету впливала б на конкуренцію в ЄС. Крім того, Комісія заявила, що сам факт винесення такого рішення порушує принципи автономії права ЄС та виключної юрисдикції Суду ЄС, посилаючись на його рішення у справах Achmea (2018) і Komstroy (2021).

Чому це важливо для України?

Україна лише наближається до запровадження ефективного контролю за державною допомогою. Незважаючи на зобов’язання, взяті в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, практика оцінки та контролю за державною допомогою ще далека від європейських стандартів. Рішення у справі Antin демонструє, що держави-члени ЄС не можуть вільно розпоряджатися державними ресурсами, навіть якщо це стосується компенсацій за інвестиційні втрати.

Крім того, випадок з Іспанією показує жорстку позицію ЄС щодо інвестиційного арбітражу. Навіть якщо рішення арбітражного суду винесено, його виконання можливе лише за умови відповідності праву ЄС. Щоб таке рішення могло бути законним, воно мало б бути погоджене з Єврокомісією або оскаржене у Суді ЄС. Проте Комісія не тільки відмовила у погодженні, а й заборонила Іспанії виконувати це рішення, закликаючи національні суди блокувати його навіть у третіх країна, бо такі виплати кваліфіковані як державна допомога.

Висновки для України

1. Посилення контролю. Українське законодавство про державну допомогу потребує чіткішого механізму оцінки її відповідності європейським правилам.

2. Захист інвесторів. Інвестори в Україні мають розуміти, що державна підтримка їхніх проєктів має відповідати вимогам прозорості та недискримінації.

3. Спори та арбітраж. Україна має виробити власну позицію щодо участі в арбітражних спорах за участю іноземних інвесторів, зважаючи на підхід ЄС до таких механізмів.

Зрештою, практика ЄС у сфері державної допомоги є не просто регуляторною вимогою, а інструментом забезпечення чесної конкуренції. Україна повинна враховувати ці уроки на шляху до європейської інтеграції.