Все буде НАК! Або - дорога в пекло вимощена добрими намірами.

Схоже, що під прикриттям турботи про споживачів, НАК може стати монополістом не лише на ринку природного газу, а й - у сфері теплопостачання. Адвокати у Львові вже розповідали, що у Верховній Раді розглядається проект закону 7429 про зміни держбюджету-2022, яким планують для врегулювання проблем на ринку природного газу та у сфері теплопостачання виділити виділити 260 млрд грн. Це - добрі наміри. Але насторожує шлях їх реалізації, який прописано в проекті закону №7427.

Представники влади рекламують проект Закону №7427, як мораторій на підвищення цін і тарифів на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та шести місяців після його припинення. А опозиція - критикує, як злочинне, корупційне розбазарювання коштів на користь групи Нафтогаз, в час коли вони потрібні ЗСУ.

Закон несе загрозу встановлення монополізму Нафтогазу у сфері теплопостачання.

Про те, що монополія РГК на ринку розподілу змінюється монополією Нафтогаз ми згадували в матеріалі “Квитанція за газ спожитий в травні 2022: кому платити?”.

Чому вважаємо, що під загрозою атаки з боку Нафтогазу є теплокомуненерго?

Головне науково-експертне управління апарату ВРУ звернуло увагу на одну технічну, але важливу деталь.

Законопроект 7427 пропонує викласти ч. 5 ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючихорганізацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» наступним чином: «повне або часткове нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону, у розмірі, що дорівнює сумі двомісячних платежів за такими договором, є підставою для безоплатного переходу права власності на 100 відсотків статутного капіталу (майно, у тому числі єдиний майновий комплекс) теплопостачальної та(або) теплогенеруючої організації до постачальника природного газу».

Тому, запропонована новела викликає велике занепокоєння з точки зору можливих наслідків її застосування, зокрема, щодо подальшої долі теплопостачальної або теплогенеруючої організації після відчуження 100% статутного капіталу, збереження її статусу як юридичної особи, порушення справи про банкрутство, дотримання прав її акціонерів (засновників, власників), а також права вимоги інших кредиторів та, відповідно, у зв’язку з цим забезпечення безперервного надання послуг її споживачам. Головне управління наголошує на необхідності виваженого підходу до прийняття рішень, які можуть мати значні наслідки для споживачів цілих населених пунктів.

Загроза переходу майна ТКЕ з комунальної до квазі державної власності це - не єдиний прихований сюрприз законопроекту 7427.

Комітет з питань антикорупційної політики зауважив, що законопроектом надається можливість погашення, за рахунок коштів державного бюджету, заборгованості суб’єктів господарювання на ринку природного газу та теплової енергії без проведення аудиту та визначення стану її критичності. Тому є ризик, що у разі зняття арешту з активів підприємства, зокрема, яке перебуває в управлінні Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, заборгованість відшкодовуватиметься суб'єктам господарювання приватної форми власності без законодавчо визначеного механізму повернення суми відшкодування до державного бюджету.

У світлі цього повідомлення можна знайти цілком нову відповідь на запитання: “Що означає новина про передачу в управління держави активів 26 облгазів?”.

Чи буде мораторій на підвищення тарифів на тепло та газ для населення?

Щоб не підвищувати тарифи не потрібно приймати закон, достатньо не приймати рішень на рівні НКРЕКП, КМУ та органів місцевого самоврядування.

Але, стримуючи тарифи, регулятор (той хто встановлює ціну) повинен одразу передбачити для надавача послуг джерело компенсації різниці між тарифом і витратами. Інакше банкрутства надавачів житлово-комунальних послуг і руйнування інфраструктури не уникнути. Законопроект 7424 є черговою спробою компенсувати, так звану, “різницю в тарифах” ТКЕ, НАКу і газорозподільним підприємствам.

Однак спеціалісти застерігають, що спроба Законом прямо заборонити переглядати тарифи може виявитися неконституційною. Їх аргументом є те, що Конституційний Суд України вже двічі так робив, бо п. 3 ст. 116 Конституції України забезпечення проведення цінової політики віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Зокрема, Конституційний Суд України у своєму рішенні № 2-рп/99 від 2.03.1999 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України «Про тимчасову заборону підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України» від 23.07.1998, зазначивши, що, приймаючи цей Закон, Верховна Рада України вийшла за межі повноважень, визначених Конституцією України, і втрутилась у повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, чим порушила ст. ст. 6 і 19 Конституції України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту. Здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України. Як і політика ціноутворення, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави і забезпечення її проведення, відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічного висновку Конституційний Суд України дійшов і у своєму рішенні №2-рп/2000 від 10.02.2000, визнавши таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), наступне положення Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ціни і ціноутворення»» від 17.03.1999: «у разі виникнення заборгованості по виплаті заробітної плати, стипендій, пенсій та інших соціальних виплатах забороняється до погашення такої заборгованості підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України» (ч. 2 ст. 5 цього Закону).

Конституційний Суд України при цьому зазначив, що «здійснивши безпосереднє регулювання цін і тарифів, Верховна Рада України, по суті, втрутилась у сферу повноважень відповідних органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування і в такий спосіб порушила принцип поділу державної влади, що суперечить статтям 6, 19, 116, 137, 143 Конституції України».

Якщо ви маєте проблеми у відносинах з надавачами житлово-комунальних послуг, звертайтесь до адвокатів у Львові Служби комфорту споживачів.